Степан Мігус ■ ПОДІЇ■ №30, 2023-07-30

Органи місцевого самоврядування Вармії та Мазур, починаючи від Управління маршалка Вармінсько-Мазурського воєводства та закінчуючи територіальними, від перших днів розгортання повномасштабної війни 24 лютого 2022 року активно допомагають Україні й українським біженцям. Насамперед цю допомогу скеровують до партнерських самоврядних структур в Україні, з якими було підписано договори про співпрацю. Воєводське самоврядування співпрацює з Рівненською областю. Окрім цього, низка територіальних самоврядних структур – понад двадцять – підписала партнерські договори. Ольштин допомагає Луцьку, Ельблонґ – Тернополю, Ґіжицько – Дубну, Кентшин – Володимиру. Рік потому, як росія пішла війною на всю Україну, маршалок Вармінсько-Мазурського воєводства Ґустав Марек Бжезін призначив уповноважену в справах інтеграції й допомоги воєнним біженцям з України. Нею стала Ірина Петрина, раніше – депутатка Сейму, віцемаршалок воєводства, директорка однієї з лікарень, випускниця Педагогічного ліцею в Бартошицях.

Минуло менше, ніж пів року, коли на початку другої половини червня уповноважена організувала зустріч із представниками організацій, товариств і духовенства Вармінсько-Мазурського воєводства, щоб підсумувати дотеперішню допомогу, надану Україні, що вже десятий рік героїчно протистоїть російським окупантам. Ішлося про підтримку воєнних біженців, котрі залишилися в Україні, але мусили тікати з окупованих територій, та втікачів, а радше втікачок із дітьми, які опинилися в Польщі на Вармії та Мазурах.

Ідею зустрічі підтримав маршалок воєводства Ґустав Марек Бжезін та подякував державній адміністрації за допомогу, а всім організаціям, установам, товариствам і церквам за співпрацю: «Ми повинні доповнювати й узгоджувати свої дії, щоб якнайкраще підтримувати наших друзів з України. Для нас дуже важливо, щоб допомога була ще більш ефективною та корисною, а біженці, які опинилися тут, якнайкраще інтегрувалися й мали усі можливості, щоб забезпечити собі пристойний рівень щоденного життя на Вармії та Мазурах».

Потрібно теж докласти всіх зусиль, щоб воєнні біженці, почуваючись у нас, як удома, серед близьких, мали змогу продовжувати навчання своїх дітей українською мовою, що досі, за винятком Комплексу шкіл з українською мовою навчання в Ґурові-Ілавецькому і також у Бартошицях, залишається неможливим, – сказав під час зустрічі віцемаршалок Мирон Сич. – Це важливо ще й тому, що значна частина юних біженців послуговується мовою нападника, а рідної немає, де навчитися… Не треба теж плутати інтеграцію, яку треба проводити, з асиміляцією, про яку іноді доводиться від декого чути як про обов’язковий процес.

Ярослав Слома, голова Комісії національних й етнічних меншин сеймику Вармінсько-Мазурського воєводства, говорячи про велике серце поляків, відкрите до українських утікачів від війни, закликав надалі активно підтримувати їх, скільки б ця варварська війна не тривала. Він теж висловився з приводу хибної, не лише на його думку, ідеї теперішньої влади Польщі провести референдум щодо біженців: «У цьому випадку передусім ідеться про виборців. Влада намагається їх лякати біженцями, нібито з інших континентів, але, якщо референдум буде, а перед ним – брутальна пропаганда, саме українські втікачі від війни можуть відчути значно гірше ставлення до себе. Оскільки ніхто не буде розбиратися – що ми вже доволі часто спостерігаємо, чуючи гасла “стоп українізації Польщі” або закиди, що забагато грошей видається на українців, не говорячи вже про зернову політику».

Глава Ольштинсько-Ґданської єпархії УГКЦ єпископ Аркадій Трохановський попередив, що «війна може тривати та ставати щораз жорстокішою». Навів приклад підриву ГЕС у Новій Каховці, застерігаючи, що те саме московські варвари можуть зробити в інших регіонах України.

– Це призвело б до цілої низки катастроф – екологічних, епідемічних, гуманітарних, – додав владика. – Уже після Нової Каховки чимало людей виїхало до західних областей України. Якщо страшне варварство росіян продовжиться, можемо сподіватися ще тисяч біженців і в нас. Потрібно робити все, щоб допомагати системно. Ми повинні знати, куди й на що маємо призначати допомогу. Не можемо допустити того, щоб зібране нами роздавати направо й наліво без розуміння ситуації та без плану. Не можемо розтринькувати гроші безглуздо. Вони потрібні насамперед ЗСУ і людям, які не можуть віднайтися в цій реальності, порадити собі: найперше старшим особам, осиротілим дітям, самотнім матерям із дітьми, також тут у Польщі, найбіднішим. І це буде чесно щодо дарувальників. Дуже важливо знайти спосіб мотивувати біженців до роботи. Не всім треба давати рибу, вистачить вудки. Це сприятиме їхній інтеграції в суспільстві. Інтегрувати, не асимілювати, щоб людина не втрачала своєї ідентичності, свого українства.

Представниці воєнних біженок – Тетяна Ревенко (голова й засновниця фонду «Два крила» в Ольштині) та Ірина Шатківська («Голос жінок України» в Мронґові) – подякували за дотеперішню допомогу, яку надали поляки, українська меншина й церква майже у всіх сферах. Вони теж вказали на труднощі, що ускладнюють повсякденне життя біженців.

– Чи не найважливішою проблемою, про яку мене інформують, є нестача місць у дитячих садках і яслах, що для багатьох матерів робить нереальним пошук роботи, – наголосила Ірина Шатківська. – Інша проблема – це труднощі з наданням медичної допомоги. Діти хворіють, а потрапити швидко до лікаря неможливо. Це справа, яку треба б швидко вирішити, насамперед із доступом до лікаря-педіатра.

– Дякую всім причетним за те, що нам більшою мірою вдалося організувати літній відпочинок дітей-біженців, – зазначила Тетяна Ревенко. – Ми теж самостійно намагаємося знаходити матеріальні засоби для нашого функціонування. Як громадяни держави, яка ще не належить до європейської спільноти, маємо обмежені можливості, щоб їх здобути, проте деякі гранти на окремі проєкти нам вдається відвоювати. Ми з приємністю стаємо учасниками інтеграційних процесів, але теж хотіли б залишити частину нашого світу, який були вимушені покинути, сподіваюся, що лише на деякий час…

Кшиштоф Курята, директор відділу безпеки і кризового управління Вармінсько-Мазурської держадміністрації, навів дані, які показують ситуацію з біженцями. Спершу на Вармії та Мазурах їх було близько десяти тисяч. Усіх забезпечували житлом, переважно в хостелах, осередках відпочинку, гуртожитках. З часом ситуація змінювалася. Одні поверталися додому, інші знаходили роботу й переїжджали до орендованих помешкань. Тепер під опікою держадміністрації залишилося близько двох тисяч осіб.

– Це здебільшого люди, яких дуже складно активізувати, – сказав він. – Намагаємось розселяти їх так, щоб не проживало по 4–5 осіб в одному приміщенні. Це складні рішення, але якщо хтось потребує допомоги, то допомагаємо. Понад 91% цих людей звільнено від оплат. Трапляється, що біженці намагаються використовувати цю ситуацію, свідомо подаючи неправду інформацію про себе, щоб одержати 40 злотих на особу. Подібне трапляється і з деякими поляками, які прихистили біженців. Буває, що беруть за них гроші, а крім цього вимагають грошей ще й від них.

Службовець підкреслив, що працівники, які займаються цим питанням, досить часто стикаються зі спробами обману, спостерігають серед деяких біженців надмірне вживання спиртного. Однак на таку поведінку реагують відповідно й рішуче, дисциплінуючи порушників. Зауважив, що потрібно бути уважними до того, як використовують допомогу. Ідеться про те, щоб вона потрапляла до тих, хто її потребує, а не до тих, котрі намагаються обманом повернути ситуацію на свою користь, а це шкодить усім.

Учасники зустрічі, серед яких були представники Мазурського й Ольштинського відділів ОУП Іван Пік й Степан Мігус, директор ольштинського банку харчів Марек Боровський, голова Федерації соціальних організацій Вармії та Мазур Бартоломєй Ґлушак та інші, погодилися, що діяти треба системно, злагоджено та робити все, щоб суспільство не збайдужіло до варварської війни, яка загрожує всій Європі. 

На зустрічі Ірина Петрина представила присутнім інформацію про розмір допомоги Україні з боку воєводського самоврядування Вармії та Мазур, зокрема партнерській уже понад чверть століття Рівненській області. Завдяки підтримці неурядових організацій, фірм, приватних осіб, Україні було передано дві карети швидкої допомоги, майже 25 тонн найнеобхідніших продуктів і понад п’ять тонн харчів. Тим часом сеймик Вармінсько-Мазурського воєводства, на основі прийнятих ухвал, передав минулого року допомогу на загальну суму майже 521 тис. злотих. До Рівненської області було надіслано 26 тонн харчів, 28 генераторів, 578 покривал та 242 спальні мішки. Цьогоріч, весною, було надано 30 комп’ютерних комплектів для дітей і юнацтва з осередку цілодобового перебування. Проводиться збірка на закупівлю безпілотника для прикордонників, котрі перебувають на українсько-білоруському кордоні.

Оскільки війна триває, слід найперше допомагати дорослим біженцям знайти роботу, а для дітей забезпечити місця й відповідні умови в дошкільних установах і школах. Більш доступною для прибулих має бути охорона здоров’я. Одним словом, як сказав хтось із присутніх, біженці мають користуватися такими ж умовами, як корінні мешканці регіону. Тоді й буде створено ґрунт для інтеграції. Уповноважена маршалка Ірина Петрина пообіцяла подбати про це.

Поділитися:

Категорії : Події

Схожі статті

«Мені буде соромно, коли Маруся виросте, а я не буду для неї прикладом»: письменниця Каріна Саварина про війну, материнство та життя в Польщі

Семаковська Тетяна ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №5, 2024-02-04 Мама — чи всім легко дається це звання? Ще донедавна тема безпліддя в Україні була...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*