Kиївски і галицко-волиньскі королі ціж володіли Лемковином

 Слово король є міцно повязане зо о світом цивілізації Західньой Європи, але i ціж з західньом церквом.

Карта Галицько-Волинського королівства (1245-1349), Фото з Вікіпедії

А почало то ся за часів володіня Кароля Великого 768–814 р котрий як князь панував над племенами в західній Європі.

25 грудня 800 року в Римі папа Лев III коронував Кароля імператорскою короною, од того часу лем папа римський мав виключне право надавати монархам титул rex (лат.-  король). У слов’янскій традиції тому цей титул бив одберани як «король» – од імена першого коронованого папом римским монарха – Кароля Великого. Титул «король» мав барже векшу повагу та значиня в міждержавних відносинах, як «князь», та потверджав не лем незалежніст його володаря як найвижшого представника влади в країні, але був ціж символом «помазанця Божого».

Колі впала Каролінска імперія в ІX віці, створіліся французкі, італянскі та німецкі королівски держави. Володарі – князі векшости європейских держав ціж хтілі отримати од папи римского титул незалежного короля – тобто rex.

Украінскі і може ліпше києво – рускі землі все хтілі мати звязок зо світом Візантиї і грецьком материньском церквом, але і ціж почутя звязку з Західньом Європом під кожним кутом, тому тот звязок шукали ціж в римскій церкві. штоб збудувати спільну Європу. А колі православна московска церква почала нищити нашу нацйональніст та православну киівску церкву, то Західня Європа не раз стала в історії обороною для київской України перед Росією і тут в історії ціж видно римску католицьку церков яка ціж в дипломації не била чужа для нас. Што правда нич в світі не є за дармо…

Лемковина, хоц била в глибоких Карпатах, не могла биті чужа на історію той частини Європи. Длятого хцу вказати тих королів киівских і галицко – волиньских котри володіли Лемковином. Што правда не цілом Лемковином, лем кус центральном і цілом східньом. Влада тих королів передавала киівску а потім галицку культуру на наши землі і ціж на західню Лемковину. А таким простим прикладом є барз часто вживане на Лемковині імя Данило — Данько од короля Данила Галицького.

Першим киівским князем котрий, мав ціж званя король — rex бив Ярополк, третій син Великого князя киівского Ізяслава, а внук Ярослава Мудрого, котрого мамом била Гертруда, сестра польского короля Казимира І Одновителя.

Колі Великий князь киівский Ізяслав лішив ся сам в боротьбі о киівский престів, юж без помочи свого швагра польского князя Болєслава Смілого — Щедрого, звернув ся о поміч до цісаря Генрика ІV і папи Григорія VII.

Князь Ізяслав вислав посольство до папи на чолі з сином Ярополком.  

17 квітня 1075 року gапа Григорій видав буллу, в котрій проголосив, што надає званя королів Русі для Ізяслава та Ярополка.

Папа коронував у Римі короною Ярополка і надав йому лен Святого престолу на Руське Королівство. В тим часі Ізяслава не било в Римі, але на підставі буллі папи оголосився королем Русі, за згодом папи римского, як і цісарем римским Генрика. 20 квітня 1075 року папа Григорій VII написав буллу до польского князя Болєслава Смілого, в якій казав вернути руському королю вшитки забрани землі, в тим східню Лемковину аж за ріку Віслок. Так, што можна повісти, што східня Лемковина на підставі писмів папи і цісаря припала до Киівской Руси юж як Киівского Руського Королівства.

Але війни медже киівскима князми не дозволили на довго сповнити волю папи Григорія VII  і цісаря Генрика IV.

Другий раз част Лемковини била під володіням королів киівских за часів Галицко — Волиньской держави.

Тота друга проба здобитя корони през наших князів є барже відома в історії, навіт має в собі кус романтизму і драми. Часто історики уважают што то власьні князь Данило Галицький є першим королем Русі — України. Але думам што треба нам ціж памятати про  Великого Князя Київского Ізяслава та його сина Ярополка.

Про титул короля для  Великого князя киівского та Данила Галицького договори веліся іщи в 1246 році в часі  місії кардинала Плано де Карпіні на Русь. Але допіро в 1253 році папскі легат Опізо урочисто коронував Данила Галицького на короля руського. Хоц не до кінця так скоро дошло до той коронації. През 5 років Данило одмавляв корони.  Раз, што посольство  привитало його на чужій землі в Кракові. Другий раз, што папа дав корону, але не оголосив християнский похід на татарів — монголів. І тут треба нам спомнути, што наша лемківска земля барз терпила ціж од тих татарских нападів. Третій раз ціж хтів відмовити. бо хтів іщи веце дістати для рідньой держави од держав Західньой Європи. І ту треба підкреслити, што Данила держава била єдна з веких в тим часі в Європі та вшитки держави в Західній Європі боялися в тот час барз монголів. Деяки історики уважают што то била найвекша держава в тим часі в Європі.

Данило Романович (1253-1264), Фото з Вікіпедії

 Король в очах папи мав затримати іх похід. Штоправда, краківскі архієпископ Прандота бив проти  коронації, бо ся бояв што Данило спрібує заняти цілу Польску (як скоріше заняв Люблінську землю де жилі ціж наши люде). Данило бив ціж звязаний договорами  з польскими князями Болеславом Стидлівим та Зємовітом. І ціж мала на його велький вплив мама Анна. За звичаєм середньовічча, король не міг биті нічиїм васалом, а в разі нападу на його державу інші королі малі дати йому війскову поміч. А єй барз потрібував Данило в обороні перед монголами і наша ціж лемківска земля. Бо колі би Данило затримав монголів, то і Лемковина била би ціж безпечна як вшитки наши землі. Данило перший раз мав таку безпосередню стрічу з силом монголів в 22 році життя  в битві на Калці, де його поранили в груди. Під конец 1245 рока, не маючи достатньо сил для війни з монголами, Данило вимушений був поїхати в столицю Золотої Орди, в місто Сарай, по ярлик на княжіня, уклонив ся ханові Батию і випив кумис у його шатрі – наметі. В тот ден Данило Галицький отримав статус ханского васаля: він не мусів платити Орді данину, лем мусів висилати своє війско для монгольских походів.
Колі ся вернув  з Сарая, Данило, тоді почав писати листи з папом Інокентієм ІV, штоб зорганізувати хрестовий похід проти монголів. З Риму послано йому аж сім послань, де названо Данила «найсвітлішим королем Русі», пропонувано свою опіку, спільну боротьбу проти монголів і об’єднаня Київської митрополії з Римском церквом.
Князь вислав до Ліона на порозуміня з папом римским посольство, на чолі з ігуменом Григорієм. По іх закінчиню Інокентій ІV заз відписав Данилові пару послань, в яких визнав його законним правителєм Русі, а недовго видав буллу про хрестовий похід проти монголів.

Ярополк Ізяславич 1078-1087, Фото з Вікіпедії

Коронація одбилася 20 грудня в дорогичинському храмі Пресвятої Богородиці. В грудни 1253-го абат Опізо, посланець папи римського Інокентія ІV, прибув до Дорогичина, міста над Бугом, на заході Галицко-Волинського князівства. Він мав папску буллу, яка казала володарям Чехії, Моравії, Сербії, Поморя та Пруссії до хрестового походу проти монголів – татарів котрий мав вести король Данило Галицький.

Папский посланец ціж привіз Данилові королівскі клейноти,  в тим і корону. Данилові на той час било 52 роки. Тот король Данило ціж і бив нашим королем Лемковини як і вшитких руських київських земель.

І та ккнязь Данило став в 1253 році третім киіським – українським королем.

Єднак, по коронації Данила Галицького, володарі Центральной Європи  не підтрималі його в боротьбі з монголами. Вони наївно сподіваліся, што орда не дойде до іх держав.

Корону Данила носили і деякі його нащадки по Його смерті. Сусіди називали правителів Галицько-Волинської держави «королями Русі».

Данило Галицький воював романтично і трагічно сам. Перебудував замки та фортеци, реорганізував своє війско. Але і так мусів вклонити свою голову перед ханом. Хоц в нашій історії і не лем – то правдивий король, котрий ціле житя посвятив, штоб традиція киівской держави жила в Європі та дарувала силу для цілого народ, што ми є частином ціж західньой цивілізації Європи. А не забивайме, што Лемковина для той киівской держави била дверми і власне киівски королі нам, лемкам, про те не раз пригадувалі в своїм володіню. Хоц по правді в тамтих часах ніхто про нас не думав як про лемків, бо зме билі єдно як русини. Як приклад, ким бив король Данило для Лемковини.  є памятник в Тилічи на Лемковині, котрого, на жаль, гнеска юж не ма. Його поставлєно на честь короля Данила і Василька, колі там в Тилічи стріліся по поході на Литву.   

Митра перемиських єпископів за легендою начебто перероблена з корони короля Данила. Фото з Вікіпедії

Корону Данила носили потім ціж інши королі.

Починаючи од святой королеви Ядвіги, яку називалі ціж «матір’ю трьох народів» – польского, руського (украінського) та литовского.

Права суверена королівства Русі переходилі потім до польских королів. Король Русі, володар і спадкоємец Русі, Великий князь руський – такі титули малі голови Польского королівства, а потім Речі Посполитой аж до 1772 року.

Поділитися:

Категорії : Лемки, Історія

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*