Народний дім: культура, громадськість, інтеграція

Кася Комар-Мацинська ■ НАРОДНИЙ ДІМ ■ №12, 2021-03-21

У прикметника «народний» є багато синонімів. Це далеко не лише національний, себто в нашому випадку – український. Народний означає громадський, масовий, спільний; також – фольклорний, людовий чи просто людський. А якщо більш велемовно, то народо-, громадотворчий. Ця багатозначність одного слова – як команда людей, що діє в стінах Народного дому у Перемишлі. Ми сприймаємо це як ключовий визначник нашої діяльності з перспективою перетворення цієї установи з простого гуртка Об’єднання в сучасний і незалежний культурно-освітній осередок польсько-українського пограниччя.

Фото Насті Фіцак (Фото з аріхву ОУП)

Стратегічні напрями

Потенціал цього місця – це, однозначно, сума потенціалів та можливостей людей, які його творять. Протягом останніх років виникли три головні простори праці в межах активності Народного дому. Це:

  • культурна діяльність із сильним народним компонентом,
  • громадська діяльність у сфері локального розвитку та польсько-українського діалогу,
  • інтеграційна діяльність, спрямована на збереження ідентичності української меншини в нашому регіоні.

Перевага якомусь одному напряму надається в кожній конкретній ситуації в залежності від запланованих проєктів, але іноді вони переплітаються між собою і спрямовані на досягнення спільних цілей. Звісно, останнім часом усе відбувається в тіні всюдисущої боротьби з результатами пандемії, тому функціонування Народного дому у 2020 році показало, наскільки важливою є гнучкість, еластичність планування, вміння швидко адаптовуватись до мінливих обставин, а також готовність проводити традиційні події з використанням нових засобів та інструментів. Звісно, не все вдається одразу, але можливість зробити висновки з негараздів навіть корисніша, ніж ініціативи, які виявляються стовідсотково успішними.

Ліки від пандемії – підсумок 2020 року

Коли на початку минулого року у Народному домі відбувалася презентація фільму «Szepty», зробленого в технології віртуальної реальності (VR), ніхто не сподівався, що через декілька місяців усі наші заплановані події доведеться відкладати або переносити саме у віртуальний простір. Після традиційної Маланки, спільної куті з переглядом вертепів, а також декількох культурних заходів (серед них – презентація журналу «Локальна історія», книжки професора Стефана Заброварного про Народний дім та виставка сучасної ікони Данила Мовчана) довелося припинити діяльність через локдаун. Запланований на початок березня шевченківський концерт сестер Тельнюк скасували за кілька днів до його проведення, ми також відмовилися від театральної вистави, двох художніх виставок, ночі музеїв і кобзарських вечорів. Утім, серед суцільного сповільнення нам вдалося досягнути певних успіхів, яких не можна перерахувати на кількість проданих квитків чи зайнятих крісел під час заходу. Ми покинули ролі своєрідних івент-менеджерів і повернулися до найбільш основної громадської активності: допомагали малим локальним підприємцям долати наслідки припинення чи скорочення діяльності, розвозили передплатникам «Наше слово», а під час Великодніх свят – вербові галузки та власноручно випечені пасочки. Усе це дозволяло нам підтримувати суспільну енергію, допомагати в простих справах та не піддаватися негативним думкам і паніці.

Пізньою весною, коли з’явилася можливість відновити діяльність, усвідомлюючи, що цього літа подорожі будуть обмеженими, ми швидко підготували близько двадцяти заходів під спільною назвою «Літо в по_карпатській», які відбувалися у липні та серпні у відкритому просторі з великими вікнами на першому поверсі (пол. parter) в Народному домі. Авторські зустрічі, лекції, творчі майстер-класи, настільні ігри, які там проходили, не лише стали дуже популярними серед українського середовища, але й, здається, перш за все – серед локального, польського. Вони допомагали будувати позитивний імідж цього місця.

Згодом, завдяки довгостроковій дружній співпраці з місцевим малим бізнесом та мистецьким середовищем Народний дім став партнером під час проведення чергового Перемиського фестивалю кави (тут варто згадати зустріч із Аґнєшкою Роєвською – чемпіонкою світу серед баристів, яка відбулася в нашому театральному залі), а також художнього проєкту «Центр світів є тут». У межах цієї події пройшли популярно-наукові заходи, інсталяції сучасного мистецтва, концерт та експериментальна театральна вистава. Народний дім також вдруге був місцем проведення наукової конференції Українського історичного товариства у Польщі. На завершення літа задля зміцнення потенціалу інших, менших культурних осередків у регіоні вдруге відбувся концерт «Калина запрошує» в Кальникові. Минулого року також продовжувалися відкриті майстер-класи з народного співу з керівницею гурту «Крайка», пройшла фотосесія до альбому народних строїв Надсяння, а також розпочалися безкоштовні курси української мови початкового  рівня для поляків з Перемишля та околиць.

Можна було би очікувати, що осінь та друга хвиля пандемії знову призведуть до закриття і скорочення діяльності до мінімуму. Тому ми зробили висновки з весняної ситуації і, хоча Концерт зустрічей на пограниччі, Об’їзний фестиваль документального кіно про права людини «WATCH DOCS» та зустріч про хліб і музику з Ольгою Гриньків та Юзком Совою ще відбулися в традиційній формі з обмеженою кількістю публіки, з жовтня ми перейшли з усіма заходами (включно з майстер-класами та мовними курсами) в онлайн. Це вивело нашу діяльність на зовсім «нові води», оскільки виявилося, що події мають не лише місцевих глядачів, а стали доступними поза кордонами держав та навіть за океанами.

Дуже популярними були, зокрема, два заходи, трансльовані зі сцени Народного дому у фейсбуці (концерт стародавніх колядок перемиського регіону у виконанні лемківської співачки Юлії Дошни та перемиського лютниста Єжи Пільха і концерт тріо «Вернигора»: Дарії Косєк, Мацєя Гарни, Анни Оклеєвич зі Сянока), а також онлайн-екскурсії (вулицями Перемишля та самим Народним домом). Згодом відбулися також віртуальні презентації книжок та лекції. У грудні, своєю чергою, ми почали активно створювати різдвяний настрій: змонтували відео з колядками, у якому могли виступити усі охочі перемишляни, потім почали публікувати короткі ролики з рецептами народної різдвяної кухні від місцевих мешканців, а завершили – віртуальним концертом від Щеціна до Мокрого та записом з виступу колядників з горища Народного дому. Охоплення, кількість уподобань та поширень цих матеріалів були неймовірними і повністю перевершили наші очікування.

Інтенсивне планування – те, що чекає нас у 2021 році

Після такої посиленої праці «народнодомова» команда громадських діячів потребувала перерви, аби видихнути, тому у другій половині зими у мережі стало менше матеріалів з Перемишля. Проте це також час посиленого планування роботи у новому році, оскільки, крім видимої діяльності у другій половині 2020-го, ми подали чимало заявок на фінансування нових, надійних проєктів з незалежних фондів (серед іншого – з норвезьких, американських, європейських джерел). На цьому етапі уже відомо про успішний розгляд декількох із них, на результати інших – чекаємо, а також збираємо дані та розпочинаємо нові партнерства для розробки наступних новаторських ідей за підтримки великих ґрантодавців. У цьому контексті головним стає для нас питання нового управління великим обсягом різноманітних завдань, з перспективою того, що кожної миті може виникнути потреба оперативно модифікувати частину з них відповідно до нових пандемічних обмежень.

Відтак, ось декілька проєктів, якими ми будемо займатися найближчим часом. Якщо взяти до уваги культурний компонент діяльності, то в межах Осередків української культури, фінансованих Міністерством внутрішніх справ і адміністрації, вже з середини березня стартують відкриті майстер-класи: створення писанок, народний спів «від основ», вишивання, гра на народних інструментах, народні танці та чоловічий літургічний спів. Згодом починають роботу два театральні проєкти: один – для дітей, інший – для групи дорослих різних поколінь.

Що ж до громадської діяльності, то ми в процесі підготовки проєкту тренінгів у сфері діалогу на польсько-українському пограниччі, що приділятимуть особливу уваги старшим людям. Підтримуємо співпрацю з Музеєм польських євреїв «POLIN», у межах якої ведемо онлайн-курси «Перемишль: лабораторія діалогу». Долучаємося до акції «Masz Głos», яку проводять фонд Стефана Баторія. Плануємо черговий фестиваль «WATCH DOCS», а також активну участь у запланованому на цей рік переписі населення. І, врешті-решт, починаємо розробляти великий дворічний проєкт Коаліції меншинних та мігрантських організацій у партнерстві з товариством «Калейдоскоп культур» із Вроцлава (в ролі лідера проєкту), фондом «Наш вибір» з Варшави та фондом «Зустріч» із Кракова в межах програми «Активні громадяни – державний фонд»: будемо зміцнювати потенціал організацій та неформальних груп із середовищ нацменшин та мігрантів у чотирьох воєводствах Польщі.

Під кінець треба згадати також про те, що ми не забуваємо про виклики, які спричиняє пандемія для поточної, інтеграційної діяльності. Це відчутно для всіх нас: важко завершувати зиму, за яку не відбулося жодної Маланки. Ми вже вирішили, що не будемо проводити шевченківський концерт у традиційній формі. Утім, сподіваємося на покращення, яке принесуть весна та літо. Наразі обережно плануємо декілька заходів просто неба, на відкритому просторі: невеликі концерти, пікніки, зокрема з нагоди 30-ліття незалежності України. Дуже багато залежить від зовнішніх обставин, законів, можливості перетинати кордони тощо.

У цей нелегкий час ми заряджаємо батарейки завдяки сильним, перевіреним партнерствам, солідарності та вашим добрим словам і підтримці. Сподіваємося, що наші спільні здобутки будуть тішити не лише нас, але й усіх українців у Польщі. Отже, тримайте кулаки, будьте з нами у віртуальному і реальному просторі. І головне – приїжджайте у Перемишль. Те, що ми робимо, – все для вас. Отже, чекаємо!

Фото з аріхву ОУП

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*
*