Повелися на розіграш: як польська прокуратура заблокувала боротьбу з агентами Кремля

Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №40, 2020-10-04

Під натиском польських націоналістів керівництво забрало у варшавського прокурора Мацєя Млинарчика справи, що стосувалися розпалювання ворожнечі проти українців у Польщі. Проте цю історію можна розглянути як класичний приклад роботи проросійських середовищ у польсько-українських взаєминах. І ось як усе відбувалося.

Ігор ІСАЄВ

Історію Мацєя Млинарчика детально описав мій колега Павло Лоза («НС», №38 від 17 вересня 2020 року). Саме до цього прокурора потрапляли заяви про антиукраїнські злочини від Об’єднання українців у Польщі, офіс якого розташований у районі, яким займається цей відділ прокуратури. У серпні в мережі з’явилася петиція націоналістичної організації «Roty Niepodległości», де стверджувалося, буцімто Млинарчик «переслідує жертв Волинського злочину». Така теза була переінакшенням дійсності – провадження стосувалися зневаги та образ українок і українців, проте під натиском польських радикалів керівництво прокуратури спочатку забрало в Млинарчика одне слідство, а потім, від вересня, перенесло усі справи щодо злочинів на ґрунті ненависті до прокуратури в Отвоцьку неподалік Варшави.

Утім, наступ на Млинарчика розпочався значно раніше, ніж його вписали в типову схему внутрішньопольського конфлікту про верховенство права. Аналіз цього процесу змушує задуматися – чи не був він викликаний явними і таємними агентами впливу Кремля у Польщі?

Лист прокуратури у справі Kresy.pl

На початку листопада минулого року Млинарчик написав листа до мера міста Ломжа, який веде нагляд за зареєстрованим там фондом «Kompania Kresowa» – видавцем порталу Kresy.pl. Прокурор просив міського голову вжити заходів щодо цього фонду, оскільки портал безпосередньо пов’язаний зі злочинами на ґрунті ненависті до українців.

«Історія Кресів залишилася лише емблемою порталу Kresy.pl, який нині пропонує інформацію з найрізноманітніших царин життя. Проте в доборі цієї інформації простежується закономірне формування негативного ставлення до української держави і народу, а також збіжність із лінією інформаційного агентства російського уряду „Спутнік”», – підкреслював у листі Млинарчик. – «Від грудня 2018 до липня 2019 року наша прокуратура вела нагляд за 16 провадженнями, які стосувалися коментарів під матеріалами на інтернет-порталі Kresy.pl. 246 висловлювань мали ознаки злочину».

Прокурор нагадав, що у той час відвідуваність Kresy.pl була на рівні від мільйона до понад  двох мільйонів користувачів щомісяця – це робило портал «найбільш популярним польськомовним медіа на східну тематику» (сьогодні відвідуваність Kresy.pl впала до 400 тисяч щомісяця).

«Недопустимою є, – наголошував Млинарчик, – поблажливість до коментарів злочинного характеру в громадському просторі; особливо такої кількості, з таким рівнем негативних емоцій, і в медіа з настільки великим числом читачів».

На думку прокурора, джерелом агресії може бути «спосіб ведення цього порталу». «Заголовки матеріалів навіть не спрощують зміст, а маніпулюють ним – розраховуючи на виклик миттєвої, гострої та емоційної реакції читачів», – писав Млинарчик. – «Такі реалії ведення Kresy.pl гарантували появу коментарів із ненавистю і зневагою». На практиці, як читаємо в документі, робота порталу була тотожна підбурюванню до злочину.

Перший ефективний натиск

Млинарчик не вказував прямо, що Kresy.pl є агентом російського впливу – він говорив про схожість його інформаційної повістки та урядових агентств Кремля. Водночас у матеріалі європейської програми «CEPA STRATCOM», що займається вивченням російської інформаційної війни в Європі, це медіа називають «промосковським порталом».

Саме Kresy.pl стали першим ресурсом, на який мали вплив такі зауваження прокурора. Якщо припустити, що портал є агентом Кремля, то це був перший ефективний натиск польського держслужбовця на проросійський ресурс у Польщі – після листа до мера Ломжі коментарів на порталі стало значно менше, а його відвідуваність впала вдвічі. Коли до читачів порталу прийшли перші повістки з прокуратури, ті розгублено питали на форумі порад; проте редакція в одному з коментарів відповіла, що не хоче мати з цим нічого спільного. Хоч спільне було – хоч би в тому, що видавець порталу мусив надати прокуратурі дані користувачів свого форуму, інакше їх не вдалося би встановити.

Після певного переляку редакція перейшла в наступ. На початку січня вийшов розлогий матеріал «Слідчі схиляють свідків до розкаяння за буцімто мову ворожнечі проти українців». Наприкінці липня з’явилася вже адресна стаття: «Прокурор Мацєй Млинарчик безпосередньо відповідає за переслідування тих, хто вижив у Волинській різанині». Усі інші матеріали на цю тему, що виходили в медіа націоналістичного спрямування, були похідними від серії матеріалів порталу Kresy.pl – отже, саме він ввів цю тематику до повістки польських правих сил.

Провадження щодо прокремлівськи налаштованих осіб

Частина людей, що отримали підписаний Млинарчиком обвинувальний акт, різною мірою пов’язані з явними агентами Кремля у Польщі. Так, у березні перед судом постав Анджей Л. («НС» №12 від 19 березня 2020 року), голова «Кресового інформаційного сервісу». Нині він чекає на рішення щодо апеляції на вирок суду першої інстанції – його визнали винним у зневажанні українців («hołota», «swołocz», «banderowcy», «parchy») і засудили на рік позбавлення волі (вирок замінили на термін трьох років умовно). Анджей Л. не погоджувався з цим, вказуючи, що провадження ініційовані «за наказом з Києва», а українську владу називав не інакше як «київською хунтою».

Запозичене з московської пропаганди словосполучення «kijowska junta» – дуже екзотичне в польській мові. Однак пригадаймо 2014 рік – 20 вересня під посольством України у Варшаві відбувся пікет на підтримку сепаратиських так званих «ДНР і ЛНР». На відео російського урядового телеканалу «Россия24» серед нечисленних учасників можна побачити… Анджея Л.

Під час оголошення вироку матеріал на його підтримку опублікував інший ресурс російської пропаганди – зареєстрований у Ростові-на-Дону сайт «Новороссия», який «займається висвітленням найважливіших подій, що відбуваються на території „Русского міра”» (так пише про себе сама редакція). У матеріалі «Бандерівці контролюють польську прокуратуру?» розкриваються персональні дані частини обвинувачених, які буцімто «зазнають скандальних переслідувань з боку поліції і Агентства внутрішньої безпеки, за запитом прокуратури, яку контролює Об’єднання українців у Польщі, з відома і схвалення нинішньої польської влади». Автори статті підкреслюють, що переслідують «кресов’ян», «літніх людей, які пам’ятають трагічну історію польських Кресів». Чому? Бо «саме кресов’яни вловили схожість методів Волинської різанини з геноцидом, до якого вдаються нео-бандерівці в Одесі і на Донбасі». Автором цієї виняткової маячні є Конрад Ренкас – співпрацівник лідера партії «Zmiana» Матеуша Піскорського, що втік до Шотландії після того, як його керівникові обрали запобіжний захід у вигляді ув’язнення – його підозрюють у співпраці з російською і китайською розвідками. Ренкаса редакція підписала як людину, яку «переслідує прокуратура за клопотанням так званого „Об’єднання українців” у Польщі».

Серед осіб, у справі яких вів провадження Мацєй Млинарчик, були також редактори порталу «Wierni Polsce Suwerennej». Повідомлення щодо них подала асоціація «Otwarta Rzeczpospolita» – Даріушеві К. і Павлові З. інкримінують пропагування тоталітарної ідеології. У січні 2016 року вони брали участь у показовому візиті до окупаційної влади Криму, після чого зробили в Польщі про це низку програм. Поїздку «польських журналістів» широко обговорювали російські федеральні медіа (RussiaToday,

РІА-Новости, Спутнік). Даріуш К. і Павел З. бувають на прийомах і в російському посольстві у Варшаві.

Мацєй Млинарчик під час одного із засідань у березні 2020 року. Фото Павла Лози

За що боролися, на те й напоролися?

Описане вище хитросплетіння контактів – це лише частина схеми, якою системно зайнявся прокурор Мацєй Млинарчик. Ознайомлюючись із матеріалами справ, до яких я маю доступ як потерпілий, я побачив послідовність його праці, а також неймовірне чуття щодо проросійських сил у Польщі. У моїй роботі це – перший польський урядовець, який продумано зайнявся боротьбою із такою діяльністю в країні та досягнув результату.

Звертаю увагу на хронологію: перш ніж ситуація із Млинарчиком вписалася в політичне протистояння всередині прокуратури і самої Польщі, нею зайнялися суб’єкти, які явно чи приховано можуть бути пов’язані з Російською Федерацією. Це дуже традиційна схема дій Кремля закордоном: викликати конфлікт під голосними, найчастіше «патріотичними» лозунгами (у цьому випадку – захист правди про Волинський злочин), підштовхнути лавину (тут – гра на антиукраїнських настроях), підсунути теорію змови («українці керують польською прокуратурою»), а далі – спостерігати, як втягнуті у все це люди власними руками знищать проблему (тут – відсторонення Млинарчика від відповідних справ, що сталося, найімовірніше, не без впливу міністра юстиції Збіґнєва Зьобри).

Ідучи кремлівським слідом, можна припустити, що пов’язані з Москвою осередки могли розгойдати ситуацію проти незручного для них прокурора, а вже відтак позбутися його – увіпхнувши у польський конфлікт ПіС та опозиції. Однак щодо Млинарчика така стратегія хибна, і її можна спростувати хоч би таким фактом. Цей прокурор вів провадження щодо образи польських публіцисток Марії Пшеломєц (ведуча «Studio Wschód» у TVP) та Аґнєшки Ромашевської (головної редакторки телеканалу «Белсат») – обидві є відкритими прихильницями нинішньої польської влади, обидві підтримують Україну та критикують Кремль. Отже – якщо виходити з «політичних» сюжетів цієї справи, а не того, що Млинарчик просто виконував свою роботу, – внутрішньопольський конфлікт тут не діє, натомість протистояння впливам Кремля в Польщі – уже так.

У такому випадку виникає останнє і найголовніше питання: як це можливо, що правляча верхівка у Польщі, котра так часто говорить про боротьбу із російською пропагандою, може не просто забрати провадження в єдиного ефективного прокурора у цій боротьбі, а й «повестися» на розіграш агентів впливу?

Поділитися:

Категорії : Погляди, Політика

Схожі статті

Війна за Шухевича. Чи розуміє Україна, що вона стала об’єктом «культури виключення»?

Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №13, 2021-03-28 Ситуація з тернопільським стадіоном – це, без сумніву, одне з найбільших загострень польсько-українських відносин за останні місяці,...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*