Григорій Сподарик ■ КУЛЬТУРА ■ №30, 2022-07-24

У Бидґощі у червні відбувся фестиваль «Прочитана Україна», який став прикладом цікавого підходу до презентації української культури.

В програмі заходу була сучасна українська поезія, музика, фільми, графіка та театральна вистава. Організатори з Міського центру культури (МЦК) у Бидґощі підкреслили, що один з найжорстокіших проявів війни – це атака російського агресора на українську культуру, якої, як вважає кремлівський тиран, взагалі не існує. Тому її поширення у Польщі є внеском у боротьбу за українську незалежність. Захід дав можливість полякам познайомитися з сучасним мистецтвом сусідньої країни, а українцям, які перебувають у місті, – зустрітися зі своїми митцями.

Фестиваль відкрила виставка графічних репортажів, створених художницею Юстиною Могитич під час фестивалів Jazz Bez у Львові. Роботи художниця виконувала безпосередньо під час концертів. Як відзначила на відкритті виставки, йшлось не стільки про втілення візуальних деталей, скільки про реалізацію художнього бачення та відтворення атмосфери і емоцій. В межах Бидґоського фестивалю відбулася й презентація української поезії, присвяченої війні.

Вірші читали польською та українською. Їх підібрала Анета Камінська, польська поетка та перекладачка. У її опрацюваннях та перекладах видано декілька антологій української поезії: «Апельсинові дольки» (2011), «30 віршів з-за кордону» (2012), «Схід-Захід» (2015), а також збірки віршів Назара Гончара, Галини Ткачук, Емми Андієвської та інших. Анета Камінська підкреслила, що більшість презентованих творів написані після 24 лютого: «Ця поезія дозволяє краще зрозуміти, що нині відчувають і переживають українці. Частина поетів творить, але інша прямо у соцмережах пише, що не знаходить слів для опису поточної ситуації». Анета зауважила також, що в тематиці творів домінують переживання, пов’язані з вимушеною еміграцією, життям поміж сигналами тривоги та обстрілами.

Публіка почула твори Юлії Мусаковської, Галини Крук, Ірини Шувалової та Ірини Вікирчак. Остання деякий час працювала асистенткою нобелівської лауреатки Ольги Токарчук. У листопаді 2019 року в «НС» ми друкували розмову з Іриною.

У Бидґощі зачитали її вірш «Дружба під час війни». У творі поетка відзначає, що в ХХІ столітті у Європі дружба для українців – це не фізичні, а віртуальні обійми. Ця дружба починається удосвіта разом із сиренами повітряних тривог. Ця дружба – це і молитва за близьких і знайомих. Це надсилання коротких запитань і отримання таких же відповідей, з яких дізнаєшся, що поки живі. І певної миті радієш, що не маєш близьких у Маріуполі, бо «серце замале, аби витримати Маріуполь». Вірш Юлії Мусаковської «Безпечне місце» – це, своєю чергою, поетичне відтворення дилем, яких у центрі Європи мало б вже не існувати. Авторка питає: чи можна відчувати безпеку у підвалі, який щомиті може перетворитися на братську могилу? Чи можеш взагалі почуватися в безпеці будь-де, якщо знаєш, що твої знайомі гинуть або варварський танк розчавлює цивільну автівку?

Свої вірші читала також письменниця Катерина Бабкіна, яка за книгу «Мій дід танцював краще за всіх» (пол. «Nikt tak nie tańczył, jak mój dziadek», переклад Богдана Задури) була нагороджена Центральноєвропейською літературною премією «Анґелус». В межах фестивалю можна було побачити й документальні стрічки «Кров’янка» та «Бульмастиф». Перша торкається проблеми антисемітизму, друга – це історія воєнного ветерана з Донбасу, якому впоратися з важким минулим допомагає пес породи бульмастиф.

Організатори передбачили й зустріч з актором та режисером Михайлом Іллєнком та презентацію його фільму «Толока». Він створений за мотивами віршів Тараса Шевченка. Це своєрідне відображення історії України від часів козацтва, крізь війни та Голодомор, аж до Чорнобильської катастрофи і сьогодення. Про враження публіки подбав і українсько-польський гурт ZEMLA, який у творчості поєднує український фолк та сучасні електронні звуки синтезаторів. Бидґоські мандри українською культурою закрила вистава «Життя на випадок війни». В ній українські мисткині перенесли глядачів в атмосферу війни, яка постійно триває. Це історія про спроби вижити, контроль емоцій, боротьбу, приховування чи здобування нових звичок.  

Бидґоський фестиваль широко представив сучасну українську культуру в усьому її різноманітті. Шкода тільки, що причиною і головною його темою стала війна…

Поділитися: