Тетяна Данюченко ■ ПОДІЇ ■ №32, 2019-08-11

В річницю Варшавського повстання, 1 серпня, вже традиційно в столиці відбулося покладання квітів до пам’ятника, що вшановує родину українців, історія якої є знаковою. Головного православного капелана Польського Війська Семена Федоронька вбили у 1940 році у Катині. Його сини – В’ячеслав і Орест – героїчно загинули в серпні 1944 року у боях Варшавського повстання.

На події були присутні священики з православного собору на варшавській Празі, дипломати та посол України в Польщі Андрій Дещиця, голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима, онука отця Семена Федоронька Александра Адамчевська.

«Ми маємо пам’ятати тих, хто поклав своє життя за свободу, волю, безпеку, демократію і вільний світ, в якому ми зараз живемо, – почав свій виступ посол України. – Нам особливо важливо, аби ми пам’ятали про родину Федороньків, про їхнього батька, який був в лавах польській армії, і про синів В’ячеслава і Ореста, які загинули безпосередньо під час Варшавського повстання. І ця пам’ять – про те, що українці були в лавах варшавських повстанців, – має бути поширена серед польського суспільства. Це потрібно для того, аби знищити той міф, що українці боролися проти».

«Я дякую вам, що ви пам’ятаєте про сьогоднішній день, що ви є тут, що ви заохочуєте нас, щоби ми покладали квіти саме до цього пам’ятника. І буду вдячний за те, що ви будете поширювати правду про героїчні вчинки українців. Не тільки про братів Федороньків, а й інших українців», – завершив він.

Голова ОУП Петро Тима подякував присутнім дипломатам і послові України Андрію Дещиці та підкреслив важливість того, що історії українців, які воювали проти гітлерівського режиму, стають відомими українському і польському суспільству.

«Отець Федоронько народився у селі Чертіж біля Сянока в 1893  році, потім його дорога завела до Житомира, а згодом – до Перемишля, де він заснував парафію і був священиком, – сказав Петро Тима. – Він був капеланом у польському війську для вояків православного віровизнання. Для нашої громади, а також для українського і польського суспільства – це знакова сім’я, тому що в долі цієї родини відбилися страхіття двох тоталітарізмів: радянського і гітлерівського. Ця сім’я понесла неймовірні втрати внаслідок злодіянь цих тоталітарних систем. І це злодіяння не лише періоду вересня 1939 року, коли польські вояки (а в тому числі і військові капелани, не лише римо-католицького віросповідання, а й іншого) потрапили до радянського полону, і багато з них загинуло – в Харкові, в Катині та інших місцях, де розстрілювали офіцерів польського війська. Але це також історія Варшавського повстання, яке є найтрагічнішою сторінкою історії столиці і всієї Польщі. В цьому повстанні в перші дні загинули двоє синів отця-полковника Федоронька, які були в елітарних відділах головної команди Армії Крайової. Вони були офіцерами-випускниками ліцею, який є тут, напроти цього пам’ятного знаку, в конспірації дослужились до офіцерських звань (служили в KEDYW KG AK – Керівництві диверсії Головної команди АК)».

«Ми знаходимося біля каменя, який показує історію двох країн, – продовжив голова ОУП. – Важливо, що завдяки православній церкві, завдяки історикам, таким як Олександр Колянчук з Перемишля, Роман Шаґала, крок по кроку відроджується пам’ять про тих українців, православного, греко-католицького віровизнання, які в ті роки воювали не лише за незалежність України, але також, перебуваючи в лавах союзних армій, воювали за незалежність Польщі. Я радий, що історія родини Федороньків доходить і до українського суспільства, що ці імена не чужі для українських істориків, котрі вивчають події періоду визвольних змагань 1918-1921 років, займаються історією українців, які проживали поза межами України».

Наприкінці урочистості слово взяла онука отця Федоронька, Александра Адамчевська. Зокрема, вона наголосила, що шана та повага один до одного є важливою, необхідною і такою простою річчю: «В мені тече змішана кров: і українська, і румунська, і австрійська. І я завжди почуваюся добре в будь-якому товаристві, бо маю почуття поваги до інакшості, до інших. Така повага – є абсолютно природньою, як те, що ми дихаємо повітрям».

Семена Федоронька вбили у 1940 році у Катині. У 1943-му його тіло було ідентифіковано під номером 2713 під час ексгумації, проведеної німцями (буквально називається Шимон Фезазонко, при останках знайдено виданий в таборі документ). Він похований на нинішньому Польському військовому цвинтарі в Катині.

Двоє його синів, підхорунжі Армії крайової – В’ячеслав і Орест – героїчно загинули в серпні 1944 року у боях Варшавського повстання. Третій син Олександр був пілотом 300-го бомбардувального дивізіону Британських повітряних сил й загинув під час нальоту на Мангайм.

Символічна могила батька та синів знаходиться на православному кладовищі на варшавській Волі. У 2008 році біля православного собору на варшавській Празі за участі президента Польщі Леха Качинського встановлено камінь на честь Семена Федоронько та його синів.

Фото – Тетяна Данюченко

Поділитися: