Павло Лоза ■ ІСТОРІЯ ■ №11, 2023-03-19

Сорок днів тому в Україні прощалися з поетом Дмитром Павличком, який помер наприкінці січня на 94-му році життя. Завдяки його клопотанню в центрі Варшави сьогодні маємо пам’ятник Тарасові Шевченку.

Пам’ятник Кобзарю в польській столиці стоїть за пів кілометра від варшавських Лазєнок. Деякі вважають, що це один з найгарніших пам’ятників поету. Саме туди кожного року під час шевченківських роковин приходять українці, що живуть у Варшаві, щоб покласти квіти і зачитати вірші Кобзаря.

«Варшавський Шевченко» був споруджений у березні 2002 року. Його встановлення профінансувало Об’єднання українців у Польщі на чолі з Мироном Кертичаком. Автором скульптури є український скульптор Анатолій Кущ, натомість автором п’єдесталу – польський архітектор Балтазар Брукальський. Чи не найвагоміший внесок для встановлення та відкриття пам’ятника зробив саме тогочасний посол України в Польщі Дмитро Павличко. Спочатку була пропозиція поставити пам’ятник в іншому районі Варшави, але Павличко наполягав, що він обов’язково має бути на цьому місці. Його розташовано приблизно за пів кілометра від Посольства України. Також стараннями Павличка іменем Тараса Шевченка названо сквер, де стоїть пам’ятник.

Що стосується дипломатичної роботи, Павличко був послом України з 1999 до 2002 року. Українець мав виняткові заслуги щодо зміцнення польсько-українських взаємин. На час, коли він був у Варшаві, випала 10-та річниця проголошення незалежності України та десятиліття встановлення дипломатичних польсько-українських відносин. За його каденції роботу посольства було зосереджено, зокрема, на розробці документів, які стали основою для налагодження польсько-української співпраці на різних рівнях. Варто додати, що саме завдяки зусиллям Дмитра Павличка Посольство України отримало приміщення на алеї Шуха. У той час у Любліні теж було втілено ідею Богдана Осадчука – відкрито Європейський колегіум українських і польських університетів.

Теж треба загадати, що в Кракові за каденції Павличка на посаді посла було відновлено меморіальну дошку на будинку, в якому мешкав молодий Василь Стефаник, та встановлено пам’ятні знаки на могилах воїнів армії УНР, похованих у Любліні та Кракові. Тим часом у Горлицях (Малопольське воєводство) було відкрито музей-кімнату українському поетові Богдану-Ігорю Антоничу. До речі, Павличко був одним з популяризаторів його творчості.

Дмитро Павличко переклав українською мовою низку польських поетів, зокрема Ярослава Івашкевича. Презентація українського перекладу збірки віршів Івашкевича «Вежі» відбулась у 2018 році у Варшаві. Павличку вдалося видати антологію «50 польських поетів» (2000 рік), повернувши до українських читачів творчість польських митців, заборонених радянською цензурою.

Вірші Павличка також було перекладено та видано в Польщі. У 1980 році з’явився переклад збірки поезій «Istota rzeczy i inne wierszy», у 1989 році вийшла поетична збірка «Tajemnica twojej twarzy», а у 2002-му – двомовна збірка поезій «Naparstek/Наперсток».

Він був також ініціатором польських публікацій інших українських поетів. Тут варто згадати його співпрацю з представником української громади в Польщі Антіном Середницьким. Завдяки цій співпраці в «Українському календарі» публікували твори шістдесятників. Щорічник від 1961 до 1988 року видавало Українське суспільно-культурне товариство у Варшаві, а його редактором був Антін Середницький.

Наприкінці своєї каденції як посла України в Польщі 27 листопада 2001 року президент Польщі Александер Кваснєвський присвоїв Павличку державну нагороду – Командорський хрест із зіркою ордена за «Заслуги перед Польщею». У травні 2002 року за поданням тодішнього завідувача кафедри варшавської україністики професора Стефана Козака Дмитру Павличку було присвоєно почесний титул Honoris causa Варшавського університету. У 2014 році президент Польщі Броніслав Коморовський нагородив Павличка «за визначні заслуги в популяризації польської культури, за культивування польських національних традицій» Командорським хрестом із зіркою ордену «Відродження Польщі».

Поділитися:

Категорії : Історія

Схожі статті

Укрзалізниця: «Вивезти дітей було ключовою метою»

Аліна Кувалдіна ■ РОЗМОВА ■ №18-19, 2023-05-07 Після початку повномасштабного російського вторгнення залізниця стала головним транспортом в Україні. Евакуація мільйонів українців від лінії бойових...

Олекса Манн: «Після війни буде розквіт абстрактного мистецтва»

Аліна Кувалдіна ■ КУЛЬТУРА ■ №17, 2023-04-30 Олекса Манн – український художник, есеїст, арт-куратор та ілюстратор. Після повномасштабного російського вторгнення митець почав працювати над...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*