Григорій Сподарик ■ ПОГЛЯДИ ■ №20, 2020-05-17

Нещодавні президентські дебати на державному телеканалі стануть історичною подією, бо відбулися вони перед виборами, яких не буде. Голосування скасували волею двох політиків правлячої команди, а не на основі законів. А нас вкотре зробили пішаками на політичній шахівниці.

Утім, у якийсь інший день вибори таки відбудуться. Може, їх навіть вдасться зробити законними і безпечними. Тому, віддаючи свій голос, варто пам’ятати про те, що говорили кандидати раніше. Оминемо у цій статті екзотичних претендентів, які хотіли ліквідувати всі податки або віддати державні справи в руки підприємців. З іншого боку, один із таких кандидатів заявив, що «шліфував би діамант, яким є поляки закордоном (пол. Polonia)». Цікаво, чи в якихось виборчих перегонах над Дніпром колись згадають так про нас – українців поза Україною?

Під час дебатів незалежний кандидат Шимон Головня на запитання про закордонну політику відповів, що перший візит здійснив би до Києва: «Україна лежить у сфері наших державних інтересів. Очільник польської держави повинен мати якомога кращі відносини саме з президентом України». Окрім цього, Головня зробив ставку на тісну співпрацю з Берліном і Парижем. Перевагу цим столицям віддає і кандидат лівих сил Роберт Бєдронь. На його думку, глава держави також повинен зайнятися відновленням відносин зі східними партнерами: «У питаннях закордонної політики мусимо будувати мости, а не cтіни, зокрема зі Cходом, де правляча команда зіпсувала дуже багато». Не називаючи точної столиці, говорила про Східну Європу й кандидатка від «Громадянської коаліції» Малґожата Кідава-Блонська. До Києва і європейських столиць поїхав би також лідер «Польської селянської партії» Владислав Косіняк-Камиш. А чинний президент Анджей Дуда зазначив, що після перемоги на виборах поїхав би до Риму, бо це би означало, що «епідемія коронавірусу завершилася».

Радикали, зі свого боку, – як-от Кшиштоф Босак чи Марек Якубяк – спочатку вирушили би до Угорщини. На думку Босака, не варто намагатися здобути прихильність ЄС, США чи Ізраїлю, а в закордонній політиці треба «гордо відстоювати національні інтереси Польщі». Босак заявив також, що саме такої позиції дотримувався би й у відносинах з Україною. Залишається відкритим питання – чи цей кандидат бере до уваги можливість такого ж «гордого ставлення» другої сторони. Праворадикали, як показали дебати, не вірять у безпеку, гарантовану союзом європейських держав, тому ставку роблять на польську армію та збільшення кількості солдатів.

Інакше цю справу розглядають лідери «Польської селянської партії» та «Громадянської коаліції». На їхню думку, спочатку слід відновити зіпсовану теперішньою владою державну спільноту і співпрацю між громадянами. Більшість кандидатів, зокрема й чинний президент, погодилися, що майбутню безпеку гарантуватиме диверсифікація (розподіл ресурсів) енергоносіїв та сприяння розвиткові відновлювальної енергії. Претенденти на президентський пост обговорювали також, хто в межах Європейського союзу повинен мати першість у прийнятті рішень – національні держави чи спільні структури ЄС. Водночас прозвучала теза про те, що «у боротьбі з коронавірусом ефективнішими виявилися уряди окремих держав». Таку думку підтримав і чинний президент, хоча він закликав до побудови спільної та солідарної Європи. Про необхідність тіснішої інтеграції прямо заявив Роберт Бєдронь, а Шимон Головня переконував, що така співпраця вигідна і для Польщі, і для Європи; адже спільно ми можемо краще протидіяти кризам та викликам. Малґожата Кідава-Блонська наголошувала: твердження про те, що ЄС нібито не допомагає країнам у боротьбі з пандемією, є неправдою. На думку кандидатки, уряд повинен писати заяви і використовувати доступні кошти, «а не говорити, що нас покинули». Радикал Марек Якубяк заявив натомість, що поняття «європейський союз народів» не має реального втілення; його ідеологічний побратим Кшиштоф Босак нарікав, що європейські норми й правила нас обмежують.

Чинний президент постійно нагадував про соціальні програми, запроваджені його командою, а опозиційні кандидати закидали йому поділ суспільства, руйнування правових основ держави та ізоляцію у Європі.

Отже, виборча «шахова партія» триває. Претенденти показали себе, незабаром – наш хід. Головною ставкою наразі виглядає вибір між «державним егоїзмом» та європейською співпрацею. Ми, українці в Польщі, маємо вирішити, з прихильником якої ідеї співпраця Києва та Варшави буде кращою та ефективнішою.

Поділитися: