Інтерв`ю з Оленою Рибкою, провідною редакторкою сучасної української літератури видавництва Vivat, місто Харків.

Ірина Мацко ■ ІНТЕРВ’Ю ■ №34, 2022-08-21

Повномасштабне вторгнення росії вплинуло на всі сфери життя українців. Зокрема, значно постраждала книговидавнича сфера. Чимало видавництв втратили можливість працювати через пошкоджені типографії, руйнування приміщення, брак кадрів. Співробітники видавництв розпорошені по Україні та всьому світу. Ситуація значно вплинула і на продажі. Практично в усіх видавців вони катастрофічно знизились, через що значна частина підприємств не має змоги виплачувати зарплату або може лише частково.

Від обстрілу Харкова 31 липня російськими ракетами постраждав Будинок друку: будівля майже повністю зруйнована, вибуховою хвилею звідти викинуло книжки. Лише видавництво «Фоліо» там найближчим часом планувало видати 27 назв книжок. Багато із них були у вигляді напівфабрикатів, тобто не зшиті.

Видавництво Vivat спеціалізується на виданні книжкових бестселерів українською мовою. Згідно даних Книжкової палати, посідає місце у трійці чільних видавництв України за кількістю надрукованих найменувань і накладів і входить до п’ятірки найбільших видавництв України. Підприємство має в асортименті близько 5000 найменувань книжок, щорічно випускає близько 500 нових книжок. 

Такий стан був до війни. Але 24 лютого все змінилося, як і у всіх.

Наприкінці лютого команда харківського видавництва Vivat зіштовхнулася з усіма можливими викликами війни: обстріли, робота в підвалах, а згодом міграція величезного складу на інший кінець країни – але не припинила випуск книг навіть під час війни. Попри все команда тримає зв’язок між собою та вважає своєю місією відродження українського книговидання. 

На момент повномасштабного вторгнення видавництво вже мало три книгарні – одну у Львові, дві у Харкові, одну з яких було відкрито 19 лютого. Одразу після 24-го книгарні закрили, але за кілька днів львівська книгарня запрацювала, а у травні відкрилася й базова харківська.

Про сьогоденні реалії книговидавничої сфери в Україні «Нашому слову» розповіла редакторка видавництва Олена Рибка.

– Видавництво Vivat працювало у місті Харків, яке зараз є у зоні бойових дій. Ви зараз тут у Варшаві, як і частина редакції та працівників, як багато українців, але продовжуєте працювати, хоч велика частина видавництв так і не повернулася досі до роботи. Чи можливо працювати у час війни, в умовах, які склалися? Де знаходите все необхідне для друку? Що зараз випускаєте? Книжки про війну чи навпаки ті, які можуть відволікти? Чи змінилися видавничі плани та наклади після 24 лютого?

– Із першого дня війни команда видавництва опинилася під обстрілами. Ми створили спільний чат і ділилися там новинами, підтримували одне одного і кілька перших днів невтомно повторювали: «Ми будемо тут, ми вистоїмо». Згодом стало зрозуміло: в Харкові мали лишитись тільки ті, хто може допомогти, волонтерити, захищати, тож у чаті почали ділитися інформацією, як проходить евакуація і якими дорогами краще виїхати, де зупинятися.

Зараз більшість працівників перебуває у різних містах і країнах: у Полтавській, Львівській, Івано-Франківській та інших областях України, а також у Польщі, Франції, Німеччині, Іспанії, Канаді. Але з першого ж дня ми трималися разом, а Юлія Орлова, генеральна директорка, повсякчас підкреслювала: наше завдання – зберегти команду і виконувати свої зобов’язання.

Тож ми виплачували гонорари редакторам і авторам, платили зарплати (хоч і не в повному обсязі, адже в перший місяць війни на 90% впали продажі, були закриті всі наші книгарні – і це очікувано). Зараз потроху вирівнюється ситуація, ми знаходимо нові шляхи, намагаємося й далі підтримувати одне одного і робити все, щоб і наші читачі, і наші автори відчували: без книжок і без підтримки ми їх не лишимо. 

Звісно, друкувати непросто: найбільші типографії були у Харкові, деякі з них відновили роботу, але не на повну потужність – працюють тільки в денну зміну, бо вночі це смертельно небезпечно. Тому ми частково розмістили замовлення у типографіях на заході країни. Разом з усіма іншими переживаємо брак паперу, суттєве здорожчання на все, але намагаємося робити все, щоб читач дістав книгу. У наших соцмережах люди постійно розпитують про нові плани,  про дати виходу книжок з улюблених серій. 

Після повномасштабного вторгнення, звісно, трохи зсунувся горизонт планування, але ми вирівнюємо його і повсякчас наголошуємо: українській книжці бути. Для нас важливо давати роботу ілюстраторам, авторам, редакторам – тим, з ким ми працювали раніше. Бо культура – це важливо.

Які новинки очікувати від видавництва Vivat у 2022 році? 

– Друкуємо дуже різне: випускаємо книжки, яких вимагають українці: приміром, книгу Бориса Джонсона «Фактор Черчилля: Як одна людина змінила історію», книгу «Справа Василя Стуса», тираж якої теж раптово скінчився відразу після арешту Медведчука, книги з серії «Чарівні істоти українського міфу» Дари Корній. 

Але й багато віддаємо у друк нового. Багато фентезі, мотиваційної літератури, дитячої літератури української і перекладної. Нещодавно вийшла з друку книга «Першокласна книжка для майже школярів» Світлани Ройз. Чекаємо з друку книжку Івана Андрусяка «Жерар-партизан» – про те, як на хуторі Витівка навіть звірята постали проти окупантів і створили свій звірячопартизанський загін. Працюємо над книжкою Остапа Сливинського «Cловник війни», Катерини Єгорушкіної «Мої вимушені канікули», чекаємо з друку книгу-артбук «Відбій повітряної тривоги» з ілюстраціями Олександра Грехова й текстами Анастасії Нікуліної. 

Скоро буде готова збірка воєнної прози Віталія Запеки, а паралельно малюються ілюстрації для його дитячої книги. Верстку наш автор переглядає на позиціях на Сході. 

Будуть і книжки про літературу – приміром, велика робота Тамари Гундорової «Леся Українка. Книги Сивілли», книга Едуарда Андрющенка «Архіви КГБ. Невигадані історії», мальопис Ксав’є Коста «1984» Джорджа Орвелла. Словом, будемо приємно дивувати попри війну. 

– Якою бачите видавничу галузь із врахуванням нових законів щодо заборони імпорту та розповсюдження книг та іншої видавничої продукції з росії, тимчасово окупованих нею територій України та Білорусі? Чи вони допоможуть українським видавцям? Які ще потрібно прийняти закони, щоб допомогти рідному книговидавництву? 

Коли росіяни заходять у наші міста – вони викидають наші книжки, завозять російських вчителів, спалюють бібліотеки. Ці закони спрямовані на підтримку культури й мови, на захист її від окупації російською, а не на допомогу українським видавцям. 

Новий закон забороняє не тільки імпорт видавничої продукції (а завозилося чимало, он і досі в супермаркетах читачі з обуренням знаходять книжки російських видавництв, які потрапили туди через десяті руки гуртівників), він трохи ширший. Приміром, дозволяє припинити розповсюдження вже ввезених з рф книг, щоб зупинити антиукраїнську пропаганду в літературі, забороняє продаж книжок авторів-громадян російської федерації, передбачає, що в Україні будуть видаватися книжки мовою оригіналу, тобто українською або в українському перекладі, або мовами ЄС, або мовами корінних народів України.

Але було проголосовано ще один дуже важливий закон (№ 6287), який якраз допоможе українським видавцям – він декларує державну підтримку магазинам, які продають книжки виключно українською мовою. Це допоможе розвинутися українським книгарням, яких було неприпустимо мало. Але їхня роль дуже важлива. Саме тому ми відчинили двері нашої книгарні у Харкові, щойно випала така нагода – і зараз туди часто заїжджають і просто наші читачі, які лишились у Харкові, і волонтери, які їдуть у ті райони, де немає світла, але лишаються діти, лишаються люди – і хочуть читати. Ми плануємо відкрити ще одну книгарню у Києві у серпні, але мріємо і про те, що кількість книгарень буде примножуватись по всій території нашої країни. 

А те, що в законі передбачена видача державних сертифікатів на купівлю книг для дітей, – це просто прекрасно! Це значить, що більше дітей зможе долучитися до читання – навіть тих, батьки яких не вважають книжку цінністю. 

Сертифікат на купівлю книг надаватиметься з 1 січня 2023 року при отриманні свідоцтва про народження, а також при отриманні паспорта громадянина України у 14 років. Сума – 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сьогодні – це понад 700 грн. Сертифікат може бути використаний виключно для придбання книг державною мовою у розповсюджувача видавничої продукції.

– Як ви знаходите читача, коли українці роз`їхалися по усьому світу? Чи орієнтуєтеся тільки на тих, які залишилися в Україні? Як дітям і дорослим в інших країнах, зокрема у Польщі, можна отримати книжку від видавництва Vivat?

– З перших днів повномасштабного вторгнення, коли українці почали рятувати дітей і виїжджати в інші країни, волонтери й різні інституції почали звертатися до нас із проханням надати книжки або ж надіслати цінник, щоб підібрати книжки для біженців. Виявилося, що серед базових потреб українців опинилися і книжки! Це видно по тому, скільки людей записуються у бібліотеки, приходять на українські події. а книжки купуються. А, приміром, наша авторка Світлана Ройз три години поспіль підписувала примірники «Першокласної книжки для майже школярів», які були викуплені за передзамовленням.

Зараз ми активно заходимо на європейський ринок, домовляємося з книжковими гуртівнями, які є операторами на ринку в Польщі й в інших країнах. Уже зараз книжки видавництва Vivat можна придбати на багатьох електронних майданчиках, у книгарнях в різних містах Польщі. 

Також на нашому сайті vivat-book.com.ua можна замовити як паперові, так і електронні книжки. У перші дні війни ми виклали безліч нашої продукції у вільний доступ в електронному вигляді.

Звичайно, проблеми у видавництва є і їх ще дуже багато, але культурний фронт, значну частину якого становлять книжки, є дуже важливим, а робота на ньому наблизить перемогу й допоможе виховати покоління українців, на свободу яких вже ніхто не зможе посягнути.

Поділитися:

Категорії : Розмова

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*
*