Павло Лоза ■ ГРОМАДА ■ №16, 2019-04-21

До найбільшого за останні 25 років страйку вчителів у Польщі приєдналися також школи, у яких проводиться навчання українською мовою. Таким чином страйкують понад 100 вчителів. «Я бачу, що влада не налаштована допомагати нам. Її дії показують, що вона не вважає нас своїм електоратом. Але ми залишаємося на своїй позиції», – говорить один із вчителів української школи у Польщі.

Краще піти на іншу роботу

Учителі, які приєдналися до страйку, мають двіосновні вимоги. Перша – це збільшення заробітної плати, яка залишається занадто низькою, від 1751злотих (після сплати податків). Профспілка вимагає збільшення ставок на 1000 злотих. Це дозволить зрівняти зарплату в галузі з середньою заробітною платою в Польщі. Друга вимога — це зменшення часу, необхідного для професійного підвищення (зараз це 7 років, до вересня минулого року цей період становив близько чотирьох років).

— Відповідно до закону, перші сім років я не маю змоги отримати зарплату більшу, ніж мінімальна вчительська, — пояснює Мирослав Дрозд, вчитель мови, історії та інформатики у початковій школі ім. Лесі Українки з українською мовою навчання у Бартошицях. Зараз він має статус призначеного вчителя (nauczyciel mianowany; в Польщі існують чотири статуси вчителів: стажист, контрактний, призначений та дипломований). Наразі Мирослав Дрозд отримує на руку близько 2 тисяч злотих. Але на наступне підвищення зарплати вчитель може розраховувати лише через 7 років. — У вересні минулого року уряд змінив час складання іспиту на вищий професійний рівень. Мені тепер треба чекати майже сім років. Це якась насмішка, — говорить молодий українець.

Марія Туцька, вчителька початкової школи Комплексу загальноосвітніх шкіл № 2 ім. Маркіяна Шашкевича в Перемишлі, звертає увагу на те, що через рівень зарплат вчителі ідуть на інші роботи.

— Якщо вчитель-стажист англійської може зароби ти на іншій роботі втричі більше, ніж він мав би після 30 років роботи у школі, то навіщо йому тут лишатися, — говорить педагог із «шашкевичівки».

Любомира Тхір, директорка школи ім. Лесі Українки з українською мовою навчання у Бартошицях, зазначає, що вчителі не можуть брати додаткові години роботи й відповідно не можуть додатково заробити. Вона також звертає увагу на особливості роботи вчителів в українських школах. – Ми проводимо підготовку до шевченківських роковин, організовуємо концерти чи поїздки на фестивалі дитячої творчості. За цю місію вчителям ніхто не платить, — перераховує директорка.

Учителі страйкують, проте не всі

Страйкують вчителі у майже всіх українських школах у Польщі. Майже, бо до страйку не приєдналися педагоги з Білого Бору. — У нас у штаті є лише троє вчителів. Всі інші — це педагоги, які приходять тільки на окремі уроки. У нашій школі немає вчительської профспілки. Тому ми не страйкуємо, — пояснює Андрій Дрозд, директоh Комплексу шкіл з українською мовою навчання в Білому Борі.

Слід додати, що частина дітей у білобірському гуртожитку — це учні родом з України. Якби педагоги, які чергують у гуртожитку, страйкували, дітьми не було б кому опікуватися й імовірно їм довелося би поїхати додому.

Схожа ситуація склалася в Ґурові-Ілавецькому. — У гуртожитку чергують сестра та колишні опікуни, які колись працювали в нас, а зараз мають іншу роботу. На вихідні ми розселяємо дітей по українських родинах. Наприклад, священик із Бартошиць взяв на вихідні до себе кількох учнів. Є ускладнення, але я усвідомлюю нашу мету, — заявляє Ольга-Марія Сич, директорка Комплексу шкіл з українською мовою навчання в Ґурові-Ілавецькому.

Кожна школа страйкує по-своєму. Деякі вчителі приходять лише тоді, коли мають уроки. Інші сидять у будинку школи від 7 ранку до 14:30. У кожному закладі є страйковий комітет. Страйкують також вчителі пунктів навчання української мови.

— Уроків немає, бо ми вписані до електронної системи школи і працюємо згідно з нею, — пояснює Мирослава Ганаско, вчителька пункту у Битові. Вона заявляє, що, попри все, дітям треба вчитися. – Зараз ми готуємося до дитячого фестивалю в Ельблонзі. Тому матеріал, який треба вивчити, я розсилаю дітям електронною поштою.

Окреме питання — іспити гімназистів і учнів восьмих класів, які вже відбулися. Бувало, що під час іспитів у комісії чергували колишні вчителі, які вже вийшли на пенсію, і навіть приватні особи, які не працюють як педагоги, але мають відповідну освіту. Бувало також, що вчителі, які заявили екзаменаційній комісії про страйк, все одно вирішили бути на іспитах. — Я вважаю, що не можу позбавити дітей можливості здати іспити, бо для них це — величезний стрес. Зараз не час випробовувати нерви і здоров’я дітей. Треба допомогти їм, якщо є змога, — говорить Марія Туцька.

Діти принесли солодощі

Учителі, які страйкують, не отримують грошей. Деякі втрачають 500 злотих на тиждень, інші — 700. — Бувають ситуації, коли в родині працює вчителем не одна людина. Є також вчительські подружжя. Я не знаю, як довго витримають такі сім’ї, адже вони теж мають певні зобов’язання. Поки що вчителі не здаються, — говорить Ольга-Марія Сич. Вона додає, що лист підтримки для вчителів написав, зокрема, один із православних єпископів. Вчителі отримують також листи підтримки від батьків. Учні відвідують своїх педагогів і навіть приносять солодощі.

Слід додати, що у зв‘язку зі страйком не працюють і садочки. Тому деяким батькам доводиться брати відпустку, щоб залишитися з дитиною вдома.

– Мені пощастило, що я можу 6-річного сина під опікою старшої доньки. Але є батьки, які мусять брати відпустку, бо не мають з ким залишити малюків. Якщо страйк буде тривати 2-3 тижні, деякі батьки, певно, муситимуть шукати опікунок або брати безкоштовні відпустки на роботі, — говорить Анна Шахмат із Ґданська, діти якої ходять до школи і до садочка. Українка не звинувачує в цій ситуації вчителів.— Учителі, як і представники інших професій, хочуть підвищення зарплат. І я їх розумію. Цю проблему може вирішити лише уряд, — додає Анна Шахмат. Оскільки зараз вчителі, які страйкують, не отримують зарплат, вони також не будуть відпрацьовувати ці дні окремо.

Що далі?

Директорка Комплексу загальноосвітніх шкіл ім. Богдана-Ігоря Антонича у Лігниці Анна Гаврильчак-Маланчак наголошує, що переломним моментом в цій ситуації може бути час випускних іспитів у ліцеях. — До 24 квітня учням випускних класів треба виставити оцінки. Якщо цього не буде зроблено, то я не знаю, як мали би відбуватися іспити, — каже директорка лігницької школи. Самі вчителі також не знають, як все завершиться, але не налаштовані здаватися. — Ціни зростають, а зарплати — ні. На жаль, через низьку оплату праці наша професія втрачає статус у суспільстві, — говорить Мирослав Дрозд.

З іншого боку, як зазначає педагог, у Польщі зараз — 700 тисяч вчителів. Тому Мирослав Дрозд боїться, що для нинішньої влади вони не є вагомим електоратом.– Я помічаю, що влада не налаштована нам допомагати. Вона просто не вважає нас своїм електоратом. Нас менше, ніж батьків, які отримують гроші за програмою «500+», чи пенсіонерів, які отримають 13-ту пенсію. Тому уряд готовий підтримати ці групи населення, аби здобути їхню прихильність на виборах,а нас, боюся, можуть оминути. Ми стоїмо на своїй позиції. Але я не знаю, чи нам не доведеться поступитися деякими вимогами, — підсумовує вчитель з Бартошиць. – Дуже шкода, що нас не помічають. Але влада по винна пам’ятати, що проблеми єднають людей. Маємо надію, що все завершиться добре, і шкільний рік закінчиться вчасно, — сподівається Мирослава Ганаско.

Урядові не вдалося переконати вчителів

Нагадаємо, переговори представників профспілок з урядом, які тривали від початку квітня, не принесли результату. Представники профспілок вимагають підвищення базової заробітної вчителів, працівників освіти та інших педагогічних працівників на 1000 злотих. На пропозиції уряду, які полягали у поступовому збільшенні зарплат (на 5 відсотків від січня і ще на 5 відсотків від вересня) при одночасному збільшенні навантаження, погодилася лише одна з профспілок — «Солідарність». Інші дві великі організації – Профспілка польських вчителів та Форум профспілок — відкинули пропозиції уряду. Зранку 8 квітня вчителі розпочали безстроковий страйк.

Поділитися: