Тетяна Семаковська ■ УКРАЇНА ■ №11, 2023-03-19

Коли мова заходить про будівництво чи архітектуру, здебільшого на увазі мають саме чоловічу роботу – будівництво, проєктування та загалом урбаністичний напрям. Сьогодні для України тема відбудови дуже актуальна. В країні, внаслідок російської збройної агресії, подекуди зруйновано цілі села, громади та міста. 

Однак, попри те, що війна триває, молодь вже береться до навчання, переймає досвід найкращих, щоб у майбутньому відновити школи, храми, садочки, парки та інші громадські простори. Ми поговорили із головою проєкту STEM is FEM, на базі якої створили курс урбаністики для дівчат. Тут 50 українок вчили креслити, малювати та створювати проєкти, які потім втілять в життя в трьох містах України — це Ічня, Охтирка та Тростянець.

Що таке STEM is FEM?

Громадська організація STEM is FEM — це масштабний освітній проєкт із популяризації не дуже відомих спеціальностей серед дівчат, або, простими словами, тих, які в суспільстві заведено вважати чоловічою сферою роботи. Це – наука, технології, інжиніринг і математика, архітектура чи урбаністика. Ініціатором проєкту STEM is FEM є український підприємець Сергій Токарєв. Чоловік часто виступає інвестором, і саме він вирішив допомогти жінкам та дівчатам реалізувати свій потенціал у сферах, які споконвіку звикли вважати не жіночими.

Серед відомих випускниць ГО STEM is FEM є 18-річна школярка з Маріуполя Маргарита Мелешкова, яка винайшла засіб, що допоможе очистити ґрунт від нафтопродуктів після виливів. Також студентка STEM is FEM Марія Калініченко виступала з промовою на V Українському жіночому конгресі.

Ми дізналися у викладачів та працівників STEM is FEM, чому вони вирішили зробити безкоштовне навчання для дівчат у сфері будівництва.

– Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну в лютому ми були вимушені змінити всі наші плани функціонування STEM is FEM на 2022 рік, бо у нас було багато офлайн-планів, і загалом було незрозуміло, як все буде розвиватися. Коли ми трошки відновилися, то зрозуміли, що маємо далі допомагати своєму комьюніті, зокрема повернулися до тих проєктів, над якими працювали раніше, одним з них й був проєкт «Урбаністика», – пояснює співорганізаторка проєкту STEM is FEM Єлизавета Коренко.

Крім того, каже героїня, дівчата в Україні постійно просили розглянути саме такий напрямок для розвитку. 

– З початком повномасштабного вторгнення ми всі бачили масштаби руйнувань і розуміли, що далі вони будуть ще більші. Відповідно, й потреби у відновленні будуть ще більшими, – каже Єлизавета Коренко.

Попри постійні руйнування, до організації вже на початку весни 2022 року почали надходити запити про відновлення міст.

Як війна може трансформувати українські міста до інклюзивності

На жаль, далеко не всі українські міста є пристосованими до людей з особливими потребами – відсутність пандусів чи непродумані сходові клітки, і щодня з такою реальністю стикаються мільйони людей. Війна особливо гостро дала це відчути: маючи поруч сусіда-терориста – вкрай важливо бути мобільним для людей з обмеженими можливостями.

– Ми не вважаємо правильним говорити, що війна може принести будь-який позитив. Ні, війна не приносить нам жодного позитиву: гинуть люди, а це найголовніше, що в нас є. Втім, відновлюючись після війни, треба розглядати ситуацію в контексті тих можливостей, які ця ситуація нам дає. А це можливість робити наші міста кращими, ніж вони були до того. Це складний баланс між тим, щоб відновити міста такими самими, як вони були до руйнування, і тим, щоб оновити їх у відновленні, знайти нові форми. Але, дивлячись на це раціонально, ми розуміємо, що українські міста є достатньо неінклюзивними і наша інфраструктура має достатню кількість проблем, – розмірковує голова освітнього проєкту.

Серед основних проблем вона виділяє наступні: відсутність інклюзії, доступності та безбар’єрності, неекологічність, застаріла інфраструктура. В більшості чимало з цього було зведено ще за часів СРСР, коли про комфорт для людей з особливими потребами не думали.

– Ми вважаємо, що треба працювати над цим питанням вже тепер, навіть коли військові дії ще не закінчилися. Ми налаштовані думати про життя після перемоги вже зараз, – зазначає Єлизавета Коренко.

Як реалізується проєкт

Через повномасштабне вторгнення чимало дітей та молоді зараз перебуває закордоном з міркувань безпеки. Юному поколінню закордоном та безпосередньо в країні важливо відчути зв’язок з майбутнім їхньої країни та бачити своє місце в ньому, вважають в навчальному центрі.

Проєкт «Урбаністика» для дівчат реалізували з підтримкою програми «Мріємо і діємо». Долучитися до навчання змогли дівчата віком від 15 і до 22 років. 

– Так чи інакше всі дівчата нашого курсу будуть залучені до відновлення країни. Хтось в ролі урбаністок, хтось в ролі волонтерок, хтось в ролі інших спеціалісток. Але вони всі напрочуд зацікавлені цією темою. Найкращі проєкти, які дівчата розроблять на нашому курсі, втілять в життя – і сподіваємось, що вони покращать життя декількох місцевих громад України. І ці громади отримають новий цікавий громадський простір, – впевнена організаторка STEM is FEM.

Для участі у програмі було відібрано 50 дівчат. Серед них і ті, хто в Україні, і ті, хто зараз перебуває поза її межами. Навчання проходить онлайн – дівчата зустрічаються з лекторками, які розповідають їм про різні напрямки, різні елементи урбаністики. 

– Урбаністика – це комплексна системна наука. Наука про те, як живе місто загалом, про його розвиток. Тобто тут і архітектурні моменти, і соціальні, і економічні, і юридичні, і екологічні, – наголошує очільниця STEM is FEM.

Спікерками для студенток стали: архітекторка Аліна Марковска, урбаністка, амбасадорка інклюзивних міст Мілота Сідорова, Оділь Дек – французька архітекторка, урбаністка та засновниця архітектурної школи Confluence Institute та інші.

Проєкти відбудови

Студентки мають практичні заняття з тренерками, де вони разом працюють над своїми проєктами. Всі учасниці мали можливість обрати локацію для реалізації свого проєкту в трьох містах: Ічня (Чернігівська область), Охтирка чи Тростянець (Сумська область). Дівчат поділили на групи, і кожна команда учениць обрала для себе одну з трьох локацій. Зараз вони працюють над розробкою проєкту для міста разом зі своїми менторками.

Заключним етапом для студенток стане презентація їхніх проєктів. Кожна учасниця продемонструє журі свою роботу, над якою вона працювала по одній з трьох локацій. Журі відбере з проєктів найкращі десять ідей, а дівчата отримають призи.

Нагороди будуть різні: графічний планшет, ноутбук, навчальна стипендія тощо. Після визначення та нагородження переможців організація працюватиме над втіленням цих проєктів в життя. 

За словами Єлизавети Коренко, зараз ГО підтримує контакти з обраними громадами – планують долучити й донорів та меценатів для втілення ідей учасниць в життя.

Таку можливість матимуть тільки найкращі проєкти. 

Експертне журі складається з українських та міжнародних експертів. Найкращі ідеї дівчат доопрацюють професіонали. Очільниця організації пояснює, що чотири місяці навчання не роблять з людини професійного урбаніста чи архітектора, однак можуть спрямувати її у задане русло. Крім того, учасниці курсу можуть запропонувати містам нові ідеї, побачать місто іншими очами.

Навчання з перших вуст

Ми поговорили також із однією зі студенток курсу, Наталією. Дівчині 21 рік, вона родом з Ужгорода. До повномасштабної війни юнка навчалася у Львівській політехніці на кафедрі «Архітектура та містобудування». Наталя має особливий зв’язок зі Львовом – каже, що за час навчання він став її другим рідним домом. Дівчина вивчала архітектуру, писала наукові роботи, брала участь в програмі Erasmus та загалом мала насичене студентське життя до 24 лютого. Зараз, каже Наталя, все змінилося.

В STEM студентка потрапила, адже їй були до вподоби цінності та культура спільноти STEM is FEM. Познайомилася з ГО Наталя ще в Ужгороді, коли бачила, які проєкти втілюють випускниці курсів, втім раніше організатори основні зусилля скеровували на підлітків. З початком війни вікову категорію розширили, тож Наталя вирішила спробувати свої сили та пройшла відбір.

– Моя мета була навчатися, і я дізналася дуже багато. Цей досвід можу порівняти з навчанням за обміном. Це неформальна освіта, це висока залученість викладачів та студентів, це цікаві лекції. Я хочу, звісно ж, отримати фінальний проєкт, спробувати втілити урбаністичну реконструкцію міста, яке нам подали. Це дуже мотивує, коли ти бачиш реальну ситуацію у зруйнованій Охтирці та розумієш, що саме твій проєкт може стати майбутнім рішенням. Це одна з головних причин, чому я тут, – розповідає Наталя.

Дівчина працює разом із напарницею над власним проєктом, вони обрали місто Ічню, яке перебувало під російською окупацією. Дівчата хочуть відновити у громаді парк, який зруйнували росіяни, це має бути своєрідна відпочинкова зона. В проєкт учасниці запланували вкласти меморіальний підтекст. На думку Наталі, важливо не лише відновити місто, але й зробити так, щоб люди пам’ятали про ціну свободи кожного клаптика землі:

– Ми робимо певний меморіальний підтекст – це будуть статуї, які будуть розкидані по всьому парку. Важливо, щоб люди не забували про минуле.

Руйнація гендерних стереотипів

В Україні зараз трансформується ціле суспільство. Так склалося, що разом із війною, яка принесла невимовне горе, українці творять нову націю, що кладе кінець радянщині та нав’язаній нею системі, зокрема і про гендерну обмеженість. Сьогодні жінки в Україні займають все більше керівних посад, очолюють наукові експедиції, виграють спортивні конкурси та боронять кордон. Покоління Наталі увійде в історію як ті, хто поклали кінець і стереотипам про жіночу роль у суспільстві.

– Перш за все скажу як жінка, багато де мені приходиться прикладати вдвічі більше зусиль, щоб отримати таку ж повагу, як мої колеги-чоловіки. Мені здається, коли середовище, в якому ми живемо і працюємо, буде більш урізноманітнене жінками – тоді не буде цього тиску. Дуже важливо, щоб жінки брали активну участь у відбудові країни й прийнятті важливих рішень. Жінки мають візію, яка часто відрізняється від чоловічої. Є проблеми, з якими стикаються тільки чоловіки, а є проблеми, з якими стикаються тільки жінки, – розмірковує Наталя.

Своє майбутнє Наталя бачить в урбаністиці – дівчина хоче допомогти відбудовувати міста й займатися тим, що вподобала її душа.

Поділитися: