Павло Лоза ■ ІНТЕРВ’Ю ■ №13, 2021-03-28

«Якби не пандемія, я б сьогодні жила у Ґданську, ходила на пари до університету, але не мала б свого бізнесу», – говорить Анна Ганаско з невеликого села Рабаціно у Поморському воєводстві, яка робить вручну аксесуари для волосся.

«Стрічки для волосся, прикраси та аксесуари. Все виготовляється в маленькій студії, в затишній хаті, що робить кожну річ, яка виходить з-під моєї голки, унікальною та винятковою», – це з твоєї сторінки у фейсбуці. Розкажеш історію свого домашнього бізнесу під назвою OKSOmyt?

Все почалося рік назад, коли життя перевернулося догори дригом. Обставини закрили нас вдома, у всіх жах і страх. Я повернулася додому: університет в кімнаті, друзі на екрані і багато вільного часу. Щось треба було робити. Маски! Їх ніде не було. Вдома я мала чимало різних тканин, стяжок, резинок для ляльок-мотанок, є швейна машинка. Я тільки флізелін купила та інструкцію підшукала в інтернеті. Всі тоді шили, почала і я. Де я навчилася шити на машинці? Поняття не маю. Але як тільки закінчувалися онлайн-заняття, моя стара машинка ставала на місце планшета і починала торохкотіти. Так я забезпечила масками всю родину, а також знайомих та сусідів – за «дякую» або шоколадку.

Були різні історії. От, наприклад, сусідка під вечір дзвонить, каже, що потребує на завтра чотири маски, бо терміновий виїзд, а ніде не може купити. Будуть? Будуть. Ранком я їй повісила на тину шість кольорових масок, загорнутих у мішечок. Вони їхали і забрали по дорозі, навіть не знаю коли. Після обіду дзвонить знов, дякує і говорить, що мішечок там повісила, заберіть. Дійсно, був на тину та ще й з солодким «Рафаелло»! Добре, що високо висів, і пес не з’їв. Іншим разом попросили мене пошити серйозні маски, аж у чотири верстви флізеліну – для людей, яким необхідно було поїхати до лікарні. Теж пошила. А потім десь у квітні дешеві та якісні маски з’явилися майже в усіх крамницях, то вже шити не було сенсу. Моя машинка замовкла…

А тканина, резинки, нитки, напевно, залишилися.

Лишилося цього добра багато метрів – хоч на ринок нести. І тоді вкотре на моїй дорозі стали пандемічні обмеження. Закрилися перукарні, а виглядати як людина треба ж. Щось я собі там замотувала в косичку, щось спинала, потім почала шити і так створила ідеальну резинку для волосся. А далі другу, третю, наступні. І от я знов шию і дарую свої роботи близьким. Резинки сподобалися всім від самого початку. Головне, що дівчата почали їх носити, то вже і хвалити не мусили. Розумілося само собою, що підходять. Почала я обирати цікаві тканини, різних кольорів і текстури. Шукала і тут, в Битові, і в мережі. Хто шукає, той завжди знаходить – і я знайшла. В маминій шафі вони, привезені у валізах, збиралися роками та відкладалися на вічне «знадобиться». Не скажу, що бачила радість у маминих очах, коли відрізала перший шматочок дорогоцінної тканини, але потім мама все одно здалася: «Бери, роби, що хочеш».

Як ти придумала назву своєму домашньому бізнесу?

Одного разу бабуся спитала, що я шию. Тут я задумалася, що роблю і як це назвати. Резинки для волосся? Напевно, не «гумки», але і не «scrunchies» – бо бабця не зрозуміє. Придумала «оксомитки». Чому така назва? Вона сама народилася. Оксамит м’якенький і приємний, а в мене друге ім’я Оксана. Так і з’явився ОКСОмит.

Зараз ти вже їх продаєш. Певно, багато кого цікавить, чи є з цього реальний прибуток?

До того, як починати продавати, треба було мені навчитися, як відкрити і вести магазин в інтернеті. За порадами їздила до фахівців з управи ґміни та староства. Вони підказали, що і як робити – і oksomyt.pl відкрився. Хобі відтепер перетворилося на роботу: треба пошити якісно, упакувати гарно і цікаво, відправити терміново. Я сама придумала і зробила логотип, сама фотографую і описую свої оксомитки, веду інстаграм-сторінку і крамничку ОКСОмита. Перш за все, ОКСОмит приносить мені велике задоволення і радість. Якийсь невеликий прибуток із цього є, проте в основному я це роблю, бо люблю. Обожнюю стукіт машинки. Мене поглинає процес проєктування і виготовлення фінальної оксомитки. Я все роблю сама, у своїй кімнаті. Моя ідея оксомиток – зроблене вручну, без зайвих витрат тканини. Причому, це все ж моє хобі. Я, перш за все, студентка 3-го курсу напряму «педагогіка» в Ґданському університеті. Зараз пишу бакалаврську роботу про українське шкільництво у Польщі. Збираю матеріали, надсилаю вже написані розділи, здаю предмети, роблю проєкт, складаю екзамени.

Зараз є лише польськомовний варіант твоєї сторінки. Ти не думала зробити теж український?

Звісно, що хотіла би вести інтернет-магазин трьома мовами, але поки що для мене і однієї забагато. Я роблю свої дописи і ставлю хештеги польською, українською і англійською мовами. Всі теж можуть прочитати, що тканини з України.

Хто твій клієнт?

Мої оксомитки першими помітили і починали купувати подружки-українки. Вони мені додали тим сили. Потім серед покупців з’явилися їхні подружки і подружки подружок – і пішло як круги по воді. Покупці до мене повертаються, тобто, думаю, задоволені продуктом. Я для них стараюся. Останнім часом я вже перестала впізнавати клієнток. Отже, видно, вони прийшли вже не за дружньою рекомендацією. А ще, прикраси почали замовляти хлопці для своїх дівчат. Вони знають, що отримають від мене оригінальний продукт, ще й упакований гарно, а це дуже важливо. Зразу ж можна подарувати, бо в середину, на прохання, я теж додаю підписану для дівчини листівку з її іменем.

Чи є якісь періоди в році, коли помічаєш більше зацікавлення твоїми прикрасами?

Найбільше моїх оксомиток вийшло в світ у грудні-січні. У січні перша посилка з оксомитками полетіла до Канади (і не для родини). Я їх тоді святково упаковувала у формі прикрас на ялинку. Це теж була для мене радість і забава. Тоді теж зняла з другом рекламний святковий ролик. Він є на моїй фейсбук-сторінці і на oksomyt.pl.

Де ще носять оксомитки і що з твоїх товарів найбільш популярне серед клієнтів?

Звичайно – у Польщі, а також у Швейцарії, Італії і Україні. Цей мій домашній бізнес відкриває такі сфери життя, про які я ніколи не думала. Я навчилася багато нового і все ще вчуся. У моїй крамничці в асортименті спочатку були тільки оксомитки. Проте якось одна молода мама попросила в мене дві оксомитки – для себе і доні – та метелики з цієї ж тканини для чоловіка і синочка на хрещення. То вони вже тепер теж доступні. Нещодавно я допрацювала прототипи косметички і тепер шию їх під замовлення. Найбільш популярними є вироби з українських тканин, бо таких ніде нема. Це просто хіт. Одна, дуже мила моєму серці пані, отримавши оксомитки, які замовила для своїх учениць на закінчення шкільного року, написала у фейсбуці: «Ми, українки, носимо все українське, від чобіток до оксомиток». І нехай так буде.

Фото з архіву Анни Ганаско

Поділитися: