Борис Лемківский ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №12, 2020-03-22

Недавно зачал ся сорокдневни піст, котри не все єст нашым найдовшым постом.

Великым зовеме го, не за то, же все має aж 7 тыжни. Часто зовеме го тіж сорокдневным постом, над тыма чыслами треба ся нам похылити.

Сімка єст сымволом земной досконалости, складат ся з двох іншых чысл-сымволи, з трійкы, котра єст знаком Бога в Трійці Єдиного, и чвіркы – сымволу чловека. Сім тыжни нашого посту має нам помочы на ново сотворити повну звяз з Богом. Чысло 40 тіж скрыват в собі велику тайну. В часах Ноя 40 дни и 40 ночы безперервы ляло, Ной без тоты дны сідил в щільно позапераным новозбудуваным ковчезі, першы раз выгляд отворил аж 41. дня, жебы выпустити крука, але він скоро вернул.

Голуба выпустил по семох наступных днях, аж товды принюс в дзьобі оливни листочок (Бут. 8, 6-10), сымвол побіди. 40 років Мойсей не был Ізраілянином лем Єгиптянином, Мойсей – юж Ізраілянин – 40 дни молив ся на горі Синай. 40 років Ізраіль мандрувал по безводні пустыни. Ісус Христос закля почал навчати, 40 дни постил на пустыни, а по Воскресіню своім 40 дни вчыл ищы своіх апостолів, з ныма был. В Семым Небі разом з Богом Отцьом был од 41. дня. Зато мы в сороковым дни молиме ся за душами новоусопшых, разом з ним в сороковым дни по іхні смерти стоіме на молитві, так як апостоли з Христом на горі Оливні, разом смотриме в Небо, до котрого новопредставени ци новопредставена юж иде, а мы ся способиме.

З тыма чыслами ищы сме не скінчыли. Не можна затримати ся лем на наводжыню на памят чысленных тых и важных прикладів з Біблиі, треба нам ити іх сьлідом. По семох седмицях, по іх пісных днях и мы, так як Мойсей, мусиме долучыти до народа Богом выбраного, адже до Церкви Христовой-Нового Ізраіля. Сорок нашых пісных дни єст сымволом сороклітной покуты грішного Ізраіля и сорокдневного молитовного перебываня Мойсея на Синаі. Мы по 40 дневной молитві маме з нашого «Синаю» принести до хыж своі камінны таблиці и держати ся того, што Бог на них записал.

Тепер на тоты самы чысла пізриме кус з іншой страны, чысто людской. Дос добрі потрафиме рахувати, но и зато неєден з Великым Постом має біду и то не єдну. Часом дахто ся ня зьвідує, як то єст, же коли Великден сьвяткуєме разом з Поляками, то Великого Посту разом не зачынаме. Они зачынают го все од Środy Popielcowej, a мы фурт од понеділька, адже о два дни скорше. Міркуют си, же наш Великі Піст єст більши од латиньского, но бо прецін о два дны довшы.

Ні, наш так як и латиньскі має тілко само пісных дни и пісных ночы, мы ани єдного дня, ани єдной ночы більше не постиме. Ріжниця єст в способі рахуваня тых дни. Іх піст кінчыт Квітна Неділя, пак мают: Wielki Tydzień, котри мы зовеме Страстным, в наші церковні традициі єст він інтегральном частком Великого Посту. Oд Środy Popielcowej до Квітной Неділі фактичні єст точні сорок дни. То справка Римлян, котры розвинули право до границ досконалости, а схід дале тримат ся Духа. Великі Піст нашых предків, в роках спільного сьвяткуваня Пасхы, зачынал ся о два дни скорше од латиньского.

Правду повісти то іх піст почынал ся навет скорше, в Сиропусну Неділю, прецін и наша вечірня єст юж з великопістныма понедільковыма поклонами, а кінчил ся, так як и наш, разом з Великом Суботом. Але ани о ден не был и не єст довшы, так было и єст, бо в нас в неділю и суботу посту ніт. В сьвіті нашых прадідів (знам го з оповідань бабы Параскы, мого няня и мамы) Страстна Пятниця была великым дньом и великым Сьвятом. В тот ден ґаздове не робыли жадных тяжкых робіт, лем конечны, адже такы попри коровах, конях, уцях, курах и вшелеякой іншой жывині, бо Бог єй сотворил и про ню казал нам дбати. Іхня Велика Пятниця зачынала ся в четвер, заразіцька по заході сонця, по Страстях Господніх. Товды почынал ся найбільши піст, в Велику Пятницю были лем о воді. Мали сьвідоміст того, же то не лем Жыди, але и мы свойом поганом поведінком причиняме ся до того, же видиме Ісуса на кресті розпнятого. Того дня горячше просили Бога о помилуваня для себе и свойой родины. В Велику Суботу юж лекше постили, іхні піст кінчыл прихід Великодня, а дверми до нього была Утреня Пасхы. Заколот з часом сьвяткуваня Пасхы єст так стари як стара єст Церков Христова.

Сьвяткуваня Великодня в ріжным часі (товды в цілым християньскым сьвіті календар был єден) было єдном з причын скликаня Никейского Собору в 325 році. Але о тім іншым разом, но бо до Пасхы кус часу ищы маме, точні 7 тыжни (пишу тото в Неділю Сыропусну). В актах Синоду Мар Ісаака які мал місце 1 лютого 410 рока в Салік, Селеуциі-Ктезифоні (то синод сирийской Церкви), чытаме: Wspólnie i w tym samym czasie doskonale zachowywać będziemy post czterdziestodniowy, [podzielony] na siedem tygodni oraz obchodzić będziemy świętą Paschę, wielki dzień ukrzyżowania i męki oraz zmartwychwstania Pana naszego. 2 Адже наш спосіб рахуваня пісных дни Великого Посту и сьвяткуваня Пасхы єст барз стари. То зато гнешні наш піст складат ся з семох тыжни и єст сорокдневни.

Знам, 7 разы 7 то 49, але пісных дни в нашым пості єст менше, но бо в нас в суботы и в недільі ся не постило и не постит. 55. канон трулляньского собору (691– 692) того заказал.3 Пістных дни маме 35 и Велику Суботу разом з ночом Пасхы, адже разом дає то 36,5 дня, то десята част рока – наш податок належни Богу. Наш піст єст такі як нашых предків, але и чысто інакши. Такі сам, бо тіж має сім тыжни, а чысто іншы, бо мы юж так постити хыбаль не потрафиме. Мясопусну и Сыропусну Неділю маме так як они, але наша Мясопусна мясо пущат, не іме го лем в першым тыжни Великого Посту, а пак юж лем в понеділки, середы и пятниці. Но а Сыропусна молока, масла и сыра нияк не затримує, не рахую понеділка з першого тыжня посту и Великой Пятниці, бо то виняткы. Не знам ци вшыткы нашы предкы так остро постили, але думам, же більшіст.

Вчасном ярьйом коровы менше давали молока, але вшыткы нараз ниґда не переставали ся доіти. В сьвіті нашых предків нич не могло ся змарніти. Кус молока выпивало телятко, як было, а з решты ґаздині робили масло и сыр. Кус масла, сыра и яєц продали на ярмаку або в Жыда, а тото, што не продали, докладали до коморы. Масло, жебы ся не зопсуло, міцно солили, а сыр втоптали до діжечкы або камінчаків и заливали розтопленым маслом. Кус того масла и сыра през піст ся назберало, о тых запасах не лем дома чул єм таку анегдотку.

Внучок,котри пришол до діда и бабы и з великым смаком зіл в ных дві пайди и іст юж третю скыбку хліба, чує, як баба до діда тихіцько радят, же невістка планні іх внуків кормит, же хыбаль мают мало ідла, з дітинячом щырістьом, гордым голосом голосно дідам повіл, же мама в коморі масла и сыра наскладали юж аж по семе дерево. Анегдотка доводит, же нашы предкы не голодували, а справді постили.

***

1. Петрівка єст довша товди, коли Великден маме в треті декаді марця.

2. Dokumenty synodów od 381 do 431 roku. Układ i opracowanie Arkadiusz Baron, Henryk Pietras SJ Wydawnictwo WAM, Kraków 2010, s.168

3. …ktokolwiek spośród kleru pości w dzień Pana (адже в неділю-БЛ) lub w sobotę, wyłączając jedynie Wielką sobotę, niech będzie pozbawiony godności. Jeśli uczyni to laik, niech będzie odłączony od świętej Komunii. Ks. dr Aleksy Znosko Kanony Kościoła Prawosławnego w przekładzie polskim, tom I w 3 częściach, Warszawa 1978, s. 96

Поділитися: